fbpx

Я майже двадцять років провела на заробітках у Португалії. Спочатку, просто на життя заробляла, а потім дітям на навчання. на весілля, на квартири, на онуків, на ремонт… Сумно, але лиш по приїзді додому я усвідомила наскільки ж помилялась у своїй меншій доньці

Я майже двадцять років провела на заробітках у Португалії. Спочатку, просто на життя заробляла, а потім дітям на навчання, на весілля, на квартири, на онуків, на ремонт… Сумно, але лиш по приїзді додому я усвідомила наскільки ж помилялась усі ці роки.

Можливо, я б ніколи правди і не дізналась, але по приїзді з Португалії у своїй старій хаті почала робити ремонт. За двадцять років моєї відсутності вона потребувала не косметичного, а генерального ремонту від підлоги до димаря. І це не фігурально говорю, а описую реальний стан справ.

У мене з дитинства дуже хороша пам’ять на цифри. Раз почувши, у пам’яті залишаються назавжди. Саме тому для мене стала прикрою несподіванкою справжня вартість будівельних матеріалів.

Справа в тому, що моя донька менша, якраз перед моїм приїздом закінчувала ремонт у своїй новій квартирі.

— Мамо, – телефонувала мені. – Ціни нині космічні, Дві тисячі нам на вікна замало.

І так у всьому. Я вже ледь дочекалась, коли вони меблі придбають. А коли я приїхала і почала робити ремонт у своєму домі – зрозуміла, що донька і зять були зі мною не до кінця чесні. Я добре пам’ятаю які цифри називала моя донька, а коли сама почала купувати усе, то бачу, що цінники зараз менші ніж ті, які мені донька ще два роки тому вказувала.

Звісно, змовчати я не могла тому прийшла до своєї дитини і дивлячись в очі запитала, чому вона так вчинила з рідною мамою, адже мені не з неба усе те падало.

— А жити нам за що було? – дивиться вона на мене здивовано. – Ну так, подумаєш трішки накинули, але ж ти все одно у мінусі не залишилась.

Цікаво, що коли я повернулась і розпочала ремонт у своєму домі, ні син, ні зять на допомогу не прийшли. Обоє сказали, що зайняті і в них робота. Навіть, коли паркан робили, вони хоч і були в селі, але один у тещі, інший у мами своєї, а до мене так і не прийшли, адже ж там роботи було дуже багато.

Все частіше думаю про те, аби повернутись в Португалію. Поки ще є здоров’я потрібно попрацювати, але уже не для того, аби допомагати дітям. Для себе. Побачила я добре, яка то старість у мене буде, тож як би прикро не було, а мушу підготуватись добре.

20,12,2022

Головна картинка ілюстративна.

You cannot copy content of this page