Я навіть не здивувалась, коли почула що чоловік іде до мами своєї. Я вже звикла до такого і вважала це правильним, все ж у нас діти. Минуло кілька днів і у квартирі пролунав телефонний дзвінок від якого я просто отетеріла.
Відколи у нас дітки з’явились, мій чоловік як тільки відчуває, що йому зле стає – одразу до мами своєї їде. Мало що може на роботі підхопити, адже спілкується із людьми постійно. двійко діток вчать бути відповідальним. В аптеку нині з двома гривнями не зайдеш, тож ми дуже в цьому плані слідкували за здоров’ям своїм.
Свекруху мою цікавить лише її син. Вона дуже переживає, щоб той висипався, їв добре і був здоровим. Їй дуже не подобається, що через двох маленьких її синочок не висипається і втомлюється дуже на роботі.
Сміх і годі. Я не раз намагалася пояснити свекрусі, що діти не лише мої власні. Та й чоловік на роботі не перенапружується, адже він місце роботи не змінив і підробітку не брав. Він в офісі сидить та різні папірці заповнює. А я сама вдома з двійнею справляюся. Деколи навіть вмитися не маю часу, а про те, щоб розчесатись, так я узагалі мовчу.
А в очах свекрухи на всій вині діти наші. Бачите, не висипається її син через них, та й працює за трьох, щоб їх забезпечувати. Ну це ж маячня! Чоловік працював на тому ж місці до декрету, особливо не напружується.
Чоловік у мене непоганий. Зі своїми “заїздами”, як і всі. Має певні недоліки, але я вже з ними змирилася.
А того дня чоловік зателефонував і сказав, що йому зле стає. Голос сів і озноб. Попередив, що їде до батьків. Я йому, природно, дзвонила та розпитувала про самопочуття. Хоча розуміла, що свекруха підключила важку артилерію, щоб її синочка швидко на ноги став. Вона розгорнула бурхливу діяльність. Морсиків йому наварила, бульйонів, калинку-малину з дачі привезла… Я собі спокійно займалася з дітьми, адже нічого незвичайного там не було. Та й чого я чоловікові кожні півгодини дзвонитиму?
Та й які дзвінки взагалі із двома дітьми. Поки їх одягнеш, погодуєш, помиєш, виведеш на прогулянку, дар мови можна втратити. Звичний клопіт вимагає багато сил і часу. А в неділю із самого ранку обоє прокинулись і бачу, що міг би мій чоловік до мами і не їхати, бо малі вже все підхопили і треба сімейного викликати до моїх двійняток.
Та ще й сама встала з головою, мов дзвін. Явно й мене зачепило. Але мені лежати нема коли, адже діти самі себе не нагодують. Та хтось бігати коло них повинен, бо з одним не просто, а коли двоє та ще й коли термометр показав більше за 38, то я про себе і забула геть.
А під вечір, коли сили і наснага вичерпались і я вже сама ходила за стінку тримаючись, мій телефон дзвонить – чоловік. Без “добридень” і “як справи у вас” він почав обурюватись, адже я не цікавлюся його здоров’ям і не дзвоню.
Бачите, йому зле вчора було, а я сьогодні і не питаю, як він. Мовляв, я його відправила до мами а сама відпочиваю. А потім узагалі заявив, що не бачить причин повертатись до такої дружини, адже саме в такі моменти перевіряється, істинне відношення і любов.
Я не встигла і слова мовити, як чоловік вимкнув зв’язок. Писала, дзвонила, але він мене напевне скрізь заблокував, бо трубку не бере і не відповідає на повідомлення.
Ну? Хтось може мені пояснити, що таке у моїй сім’ї відбувається.
Оце сиджу і думаю, може я й справді щось не те зробила?
30,04,2023
Головна картинка ілюстративна.
