На річницю нашого весілля чоловік подарував мені новенький телефон. Я так про нього давно мріяла. Для мене це не просто нова іграшка, а необхідний для роботи інструмент.
Я працюю віддалено і хороший і якісний гаджет, що поєднує в собі безліч відмінних функцій просто незамінна річ. Адже, щоб створювати якісний контент, з барвистими відео та фотографіями потрібна шикарна камера, купа редакторів, гарний інтернет. А в тому телефоні це все є.
Увечері ми зібралися на дачі, щоб весело відсвяткувати нашу річницю. Запросили багато друзів. На свято прийшла і моя давня, хороша як на той момент я думала подруга зі своїм синочком.
Дитина завжди була неслухняна і перебила в мене вдома купу посуду, зіпсувала обшивку на дивані, але я і слова тоді не говорила його матері. Ми ж подруги…
Та й це всі були, здавалося б, такі дрібниці. Дружба дорожче думала тоді я. З нею ми дружили з дитинства, вона була донькою маминою найкращої подруги.
І ось синок подруги навіщось вихопив у мене з рук телефон і запустив ним, як бумерангом чи м’ячем. Телефон влтів у стіну будинку і розсипвся об плитку.
Ремонтувати було нічого.
Мені було прикро до сліз, я ж сама навіть як слід, не розгледіла його, навіть налаштувати не встигли з чоловіком. Тільки й встигла, що похвалитися перед друзями та зробити кілька фотографій.
Але найприкріше, подруга навіть не вибачилася, а почала одразу говорити мені, що не потрібно було виймати телефон на очах у дітей. На святі були й інші діти, але чомусь нікому навіть на думку не спало брати чуже.
Тим більше, ми організували їм окремо в альтанці дитячий стіл, включили мультики, принесли купу настільних ігор та іграшок.
Подруга узяла свого сина і з гордо піднятою головою пішла на вихід:
— Ходімо, Сашуню, тьотя не розуміє, що ти маленький.
Нас із чоловіком вона заблокувала скрізь і не йде на контакт. Більше того, її мама припинила спілкуватись з моєю зі словами:
— Ніколи не думала, що ваша родина така дріб’язкова.
Ага, дріб’язкова. Тисяч так на п’ятнадцять…
Головна картинка – pexels.
