Я не могла зрозуміти своєї невістки, вірніше не саму її, а от її відношення до свого зовнішнього вигляду. Ніби ж дівчина із села, ніби ж не має таких великих статків, а щомісяця витрачає гроші на манікюр, стрижку, фарбування і обов’язково, яку обновку із одягу.
От приїхала вона на літо із міста з дітьми. У декреті ж, діток двоє, меншому ще й року немає. Перше, що вона зробила – залишила малих на мене і подалась у містечко “наводити красу”.
Повернулась і я мало дару мови не втратила, бо ж де її впізнати? Була білявка із довгим волоссям, а приїхала рудою і стрижка каре.
Ну і все при ній: вії, нігті, педикюр. Мені аж зле стало, коли я уявила у яку то копійчину сину влетіло. Пробую її соромити, пояснюю, що жінка повинна бути економнішою, а вона тут же сина мого набирає і показується, мовляв, поглянь яка я гарна.
Ну і нащо ті нігті в селі? Одягла перчатки і пішла полоти моркву наступного ж дня. Ну хто її міг бачити, як у нас паркан високий. Ото лиш і виходила, що у магазин хліба узяти. Ну нащо такі витрати?
От я, наприклад, сама себе фарбую. Нігті просто підстригла і краса. А одяг? Ну так. маю плаття на вихід, але коли і куди мушу ходити? Ото одне в мене є і досить. А речі коло хати беру у секонді – дешево і практично. Та й коли при такій господарці про обновки дбати. як з самого ранку і до ночі робота роботу поганяє.
А тут ювілей у мене – 50. Гостей зібралось багато, всі вітають, щось дарують. От і невістка із сином прийшли і конверт мені вручили. Та й ще й припрошують при всіх відкрити.
Сертифікат там був. Сертифікат у салон краси на цілих 5 тисяч. Я сіла і сльози на очі. Краще б мотокосу нову подарували, бо ж стара уже поламана на ремонт скільки йде, а ці мені таке принесли.
Племінниці коло мене застрибали заохкали, кажуть. що то гарний заклад і що вже не терпиться побачити, яка то я звідти вийду.
— А ми завтра в місто усі разом поїдемо. – каже сестра, – якраз і відвідаємо той салон удвох.
Ох, як я того не хотіла, але вже мусила йти бо ж при всіх пообіцяла. Сіла у крісло до перукаря. а в самої сльози на очі, бо ж оце могла бути нова коса. чи от матеріали на курник, а маю за такі гроші волосся стригти і фарбувати. Все життя сама собі те робила, а тут таке.
Коли запитали що я хочу, то я й буркнула, аби робили на свій смак: “Мені до свиней усе одно”. Поки мене фарбували, то тут же і педикюр і маникюр. Я аж задрімала у кріслі, так ото мені не звично було.
І знаєте, коли я поглянула на себе у дзеркало на виході, то раптом не впізнала ту пані. Люди добрі, я востаннє от такою була у скільки? Коли? хіба на весіллі власному, бо далі вже лиш клопоти і нужди.
І вже моє плаття звичне “вихідне” якесь не гарне на фоні мого нового волосся і раптом, симпатичного обличчя. Вже прості капці не пасують до педикюру і треба нові.
Коли я вийшла із авто у новому вбранні, та як побачила очі свого чоловіка, то ладна була крізь землю піти від сорому. Нелю, Нелю, то як то треба було і себе і його не поважати, аби проста стрижка і нове плаття таку реакцію викликали.
— Королева. – видихнув скупий на компліменти Сашко. – Мені всі заздрити тепер будуть, бо ж я маю таку жінку.
Ну от відтоді я мало-по мало а вчусь у невістки своєї. Уже у мене в телефоні є контакти перукаря і майстра манікюру. Уже я маю де купувати собі платтячка і дрібнички жіночі. Уже я взяття і сумочки шукаю, аби пасували до вбрання.
І знаєте, чоловік не шпинить мене тим, що я витрачаю на себе забагато. Усміхається і з кожної зарплатні дає мені окрему суму “на красу”. Та й коли на ринок їде, то привозить для мене що, чи то одежину нову, чи сережки які.
І вже мені не дивно взимку поїхати на відпочинок, а влітку залишити невістку на господарстві і податись із чоловіком куди із наметами. Виявляється, що 50 із хвостиком то не старість, а життя то не тільки господарка.
А невістці я повік удячна буду і завжди говорю сину, що у нього дуже мудра дружина і варто її дослухатись.
От тільки шкода мені років втрачених на постійні економії на собі. Чи то нас не вчили думати про себе, не бачили ми у струджених батьках такого прикладу, а може, то молодь нині інша.
Та скажу вам ось що – життя одне і треба вміти, як трудитись так і знаходити час на себе, особливо нам, жінкам, бо як дивиться на тебе із дзеркала гарна жінка, то й настрій є і упевненість у собі з’являється. Та й чого тільки варті очі чоловіка коли йдемо із ним селом – гордий, за руку тримає.
Головна картинка ілюстративна.