fbpx

Я не вважаю, що Василь вчинив як люблячий чоловік, бо я тільки разочок спотикнулася і якби він мене любив, то пробачив би цю невеличку пригоду, яка ні для кого не була серйозною, тим більше, що ми вже не юні та запальні. То чого так реагувати?

Мій чоловік роки їздить на заробітки в Європу і його немає по року і більше, натомість я вдома з дітьми, доглядала за ними, поки були малі, далі вже стали вони вчитися і стали мої турботи більшими.

Але так сталося, що я прокинулася і раптово усвідомила, що мені не двадцять, а за сорок. Молодість моя отак і минула, далі починається ще моє «бабине літо» і воно так само швидко мине, бо ж чоловік нема біля мене, то для кого вся моя краса та постава? Для кого?

І почала я про таке думати, а далі подумала й про інше – не святий мій Василь також, бувало чула я й притишений його голос, і фото тримав з іншою жінкою, то чого б і мені не вчинити так само?

А ще мій Василь ну геть не той чоловік, від якого терпнуть п’яти. Вже любімо правду. А от від його друга і нашого кума Віталія, то не лише п’яти терпнуть.

І вирішила я, що якщо Віталій не проти, то чого б молодість не згадати? Звичайно, що він одружений і його Любку я добре знаю як і те, що він ласий до чужих жінок.

А мені він назавжди не треба, лише на трішечки.

Покликала я кума полагодити мені кран в квартирі, далі полички прибити і ліжко чогось розхиталося.

Віталій мовчки все виправляв, а я вже готувала вечерю, щоб йому віддячити.

– Такий королівський стіл через такі дрібниці?, – здивувався він.

– Дякую, дуже хотіла аби ти це оцінив.

І кум таки оцінив мої старання та мені віддячив.

Отак ми собі зустрічалися час від часу і всім було добре, бо ніхто нічого не знав, а чоловіка мого не було в країні.

Не буду лукавити – саме цього мені не вистачало, що мене люблять, а не бурмочуть по телефону «як діти, чи зробила автоцивілку на машину, не забудь замінити колеса».

Діти вже вчаться і я живу сама та насолоджуюся життям.

Минув рік і якось без попередження приїхав мій чоловік і застав таку картину, яка йому була зовсім не мила.

Що ту почалося, що мені було за нього аж незручно.

– Василю, – кажу я йому, – Що тут такого і чого ти так реагуєш, що мені аж перед Віталієм незручно! Подумаєш, ми трішечки тут пожартували. З ким не буває? Можна подумати, що ти такого в житті не робив!

– Я то зовсім інше – каже він і мало йому дим з вух не йде.

А мені так перед Віталієм незручно, бо ж по-суті, то я його в це втягнула, а чоловік мій чогось так розійшовся, що ще й його дружині скаже.

Василь все не заспокоювався і сказав, що не буде зі мною жити і щоб я йшла геть з квартири! Але ж я цю квартиру купувала і я в ній ремонт робила, і взагалі, вона мені подобається, то чого я маю кудись йти?

Я йому так і сказала, а він сказав, що він на неї заробив грошей, але ж купила її я на себе. А далі він почав мої речі викидати, то я вже подумала, що мудріше буде вступитися і перечекати в батьків.

Я й досі не можу зрозуміти, що ж його так дістало, адже він сам не був мені вірний, він був далеко і мені теж хочеться уваги. Що за подвійні стандарти? Так, я оступилася і спіткнулася, то мене треба пробачити. бо ми ж стільки років разом і якщо він любив мене і все те, що він мені колись казав не пусті слова, то він має мені пробачити. Чи не так?

Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.

Фото Ярослава Романюка

Автор Ксеня Ропота

You cannot copy content of this page