Мій чоловік роки їздить на заробітки в Європу і його немає по року і більше, натомість я вдома з дітьми, доглядала за ними, поки були малі, далі вже стали вони вчитися і стали мої турботи більшими.
Але так сталося, що я прокинулася і раптово усвідомила, що мені не двадцять, а за сорок. Молодість моя отак і минула, далі починається ще моє «бабине літо» і воно так само швидко мине, бо ж чоловік нема біля мене, то для кого вся моя краса та постава? Для кого?
І почала я про таке думати, а далі подумала й про інше – не святий мій Василь також, бувало чула я й притишений його голос, і фото тримав з іншою жінкою, то чого б і мені не вчинити так само?
А ще мій Василь ну геть не той чоловік, від якого терпнуть п’яти. Вже любімо правду. А от від його друга і нашого кума Віталія, то не лише п’яти терпнуть.
І вирішила я, що якщо Віталій не проти, то чого б молодість не згадати? Звичайно, що він одружений і його Любку я добре знаю як і те, що він ласий до чужих жінок.
А мені він назавжди не треба, лише на трішечки.
Покликала я кума полагодити мені кран в квартирі, далі полички прибити і ліжко чогось розхиталося.
Віталій мовчки все виправляв, а я вже готувала вечерю, щоб йому віддячити.
– Такий королівський стіл через такі дрібниці?, – здивувався він.
– Дякую, дуже хотіла аби ти це оцінив.
І кум таки оцінив мої старання та мені віддячив.
Отак ми собі зустрічалися час від часу і всім було добре, бо ніхто нічого не знав, а чоловіка мого не було в країні.
Не буду лукавити – саме цього мені не вистачало, що мене люблять, а не бурмочуть по телефону «як діти, чи зробила автоцивілку на машину, не забудь замінити колеса».
Діти вже вчаться і я живу сама та насолоджуюся життям.
Минув рік і якось без попередження приїхав мій чоловік і застав таку картину, яка йому була зовсім не мила.
Що ту почалося, що мені було за нього аж незручно.
– Василю, – кажу я йому, – Що тут такого і чого ти так реагуєш, що мені аж перед Віталієм незручно! Подумаєш, ми трішечки тут пожартували. З ким не буває? Можна подумати, що ти такого в житті не робив!
– Я то зовсім інше – каже він і мало йому дим з вух не йде.
А мені так перед Віталієм незручно, бо ж по-суті, то я його в це втягнула, а чоловік мій чогось так розійшовся, що ще й його дружині скаже.
Василь все не заспокоювався і сказав, що не буде зі мною жити і щоб я йшла геть з квартири! Але ж я цю квартиру купувала і я в ній ремонт робила, і взагалі, вона мені подобається, то чого я маю кудись йти?
Я йому так і сказала, а він сказав, що він на неї заробив грошей, але ж купила її я на себе. А далі він почав мої речі викидати, то я вже подумала, що мудріше буде вступитися і перечекати в батьків.
Я й досі не можу зрозуміти, що ж його так дістало, адже він сам не був мені вірний, він був далеко і мені теж хочеться уваги. Що за подвійні стандарти? Так, я оступилася і спіткнулася, то мене треба пробачити. бо ми ж стільки років разом і якщо він любив мене і все те, що він мені колись казав не пусті слова, то він має мені пробачити. Чи не так?
Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.
Фото Ярослава Романюка
Автор Ксеня Ропота
