Я не знала чи сміятись, чи вже сльозу пустити від того, що оце мої очі бачили, а вуха чули. Сеньйора Анна дивилась то на мене, то на мою куму величезними і нічого не розуміючими очима. Я й сама мало що розуміла із отого потоку українсько-італійських слів, але сенс був у тому, що Галя не задоволена.
Я на заробітках десятий рік. Як тільки діти мої пішли вчитись і я вже стала більш вільною, то так за кордон і поїхала. А що мені сидіти одній у сільській хаті? А так, хоч буде дітям перспектива і старт у житті кращий.
Таки я змогла за ці роки добре і Світланці і Єгору своїм підсобити. Обидвоє вони у мене медики і вже працюють. Нині ми усі разом виплачуємо їм квартири. Заробити за цей час я змогла обом лиш на перші внески за двокімнатні квартири, але виплачувати допомагаю, хоч вони і самі гарно справляються.
Вчергове, коли я приїхала додому і саме утепляла хату в селі, до мене прийшла на розмову кума Галя. У неї важка ситуація склалась, тут нікому не побажаєш.
Була вона заміжня, жили коло свекрухи, та от та жінка не дала молодим сім’єю жити, все до Галі прискіпувалась. А потім і зовсім з дому виставила.
Куди Галя йти мала із двома дітьми малими? Звісно, що до мами. Але й тут у матері брат із дружиною живуть і появі Галини не зраділи.
— Навіть, додому повертатись не хочу, бо у нас вічні непорозуміння. Брат мені на двері вказує, навіть мама на його боці, бо ж Антон любимий син, а от Галя? Галі можна і не допомагати у скруті. Допоможи кумушко, бо я не знаю, як і де жити маю.
Шкода мені стало Галини і я вирішила допомогти їй. За мої гроші вона оформила документі і саме я оплатила їй дорогу. Та ще й от, я її до себе узяла в напарниці, бо вже давно за двох працювала.
Казала одразу, що та робота тимчасова і зарплатня не така висока, але поки вивчить мову і освоїться, то гарний старт. Та й проживання і харчування безкоштовні, хіба то не добре одразу у чужій країні?
Ще спершу я Галиною не натішилась, бо добре мати подругу поруч і помічницю. Разом ми все робили, я її мови вчила і все підказувала і показувала. Знаєте, навіть коли ти когось доглядаєш то треба знати всі нюанси, хоч то і не вища математика, звісно.
Та минув місяць, другий і вже Галя мені починає казати, що я не так що роблю. Уже готую я не те, що потрібно і не тоді, як треба. Не так часто прибираю, як треба і надто багато купую.
Потім уже мене сеньйора Анна набрала і каже, що мала дивну розмову із моєю напарницею. Суть у тому, що Галя, яка і кілька слів насилу складає в купу, а набрала сеньйору і жалілась на мене.
— Ми з вами багато років разом і я вам вірю, – каже мені сеньйора Анна, – Однак, такі дзвінки мене серйозно турбують. Не один випадок коли працівниці собі зайвого дозволяють. Знайте, що я тепер буду частіше навідуватись і без попередження. Та й за коштами контроль кращий буде.
Я до Галини, а та, як розходилась. Виявилось, що я користуюсь її працею і добротою. Вона нічого не сказала кривого і зайвого, то я себе поводжу не гарно. Більше того, вона вважає, що я не підходжу для цієї роботи.
Таки мене Галя ледь не посунула із мого ж місця, бо сеньйора приїздила часто і мабуть не раз із Галиною розмовляла. Мені вже й на двері вказали, аж доки Галя не дізналась скільки ж отримуватиме і що робитиме.
Бачте, вона собі намріяла що матиме дві зарплатні в купі, та де таке є? Галя мала б робити роботу за двох а отримувала б більше на кілька сотень євро. Я й за двері не встигла вийти, як Галя давай сеньйорі доводити, що та не права.
Галя вміла говорити і багато і довго і голосно. Потік слів українських і італійських із неї так і виливався та все на голову ошелешеній сеньйорі Анні. А та, хоч і італійка, а до такого не звикла. Того дня у двері вийшла Галя, а я хоч і залишилась, та все ж до того часу, доки Анна не знайде мені заміну. Мусила шукати роботу.
А що кума? Розповідає у парку як я її підвела, яка вона бідося їхала в Італію на заробітки, а я всі гроші собі підгрібала. Спочатку були такі, що вірили, навіть роботу їй знайшли, та вже за місяць Галя знову роботу шукала, бо там усе було не так і все не те.
Я ж удячна Галі, бо знайшла роботу ще й кращу, правда не у місті а в горах, у невеликому селі на віллі. Тут і тиша і спокій і сеньйора не лежача, а потребує компаньйонки. Значно легша робота мені випала.
А Галя? Галя приїхала до мене нещодавно аби я їй дала грошей на дорогу додому. Бачте, я їй не правду сказала і в Італії нічого заробити не можна, а в неї вдома діти самі через мене.
Я витягла і дала їй необхідну суму тільки аби вона вже їхала додому і не турбувала мене тут. Але для себе на вік зареклась: більше я із собою в Італію ні рідних ні знайомих брати не буду.
Цікаво, то мені так пощастило, чи у всіх так?
Головна картинка ілюстративна.
