Розчаровуюсь у подрузі. Дружили понад десять років, вважала її близькою людиною, а тепер вона ніби спеціально тисне вразливі точки. Знає, що у мене зараз важкий період, було складне розлучення, я одна з маленькою дитиною в орендованій квартирі, грошей іноді на їжу не вистачає.
Вона це все знає, але приходить до мене регулярно, щоб похвалитися обновкою, обов’язково озвучить ціну і наголосить, що це їй чоловік подарував.
Ну або не приходить, а скидає фотографії у месенджер. Теж не краще. Те саме, тільки в друкованому варіанті.
Подруга бачила, як я виходила заміж, була свідком мого нещасливого сімейного життя і одна з перших дізналася про розлучення.
Спершу я зателефонувала мамі, а потім подрузі. Тому що вважала її близькою людиною, в якої я зможу знайти підтримку в такі складні часи.
Мама моя живе далеко, та й допомогти мені нічим не може. Вона сама на пенсії, тому я їй не розповідаю всієї правди, щоби вона не переживала.
Вона не в курсі, що батько моєї дитини матеріально не допомагає абсолютно, я винаймаю квартиру гуртожитку, бо так дешевше, а до кінця місяця, якщо донька, наприклад, нездужала, то мені не вистачає грошей на їжу.
Натомість про це чудово знає подруга. От вже кому я розкривала душу, намагаючись хоч трохи виговоритися. Допомоги не просила, є в мене правило не просити у борг, та й подруга сама не пропонувала.
Вже рік я борсаюся, як риба об лід, намагаючись виплисти з болота, де опинилася після розлучення. Доня ходить у садок, але часто нездужає.
Працюю я в бюджетній установі на низькооплачуваній посаді, нову роботу шукати поки що сенсу немає. Пробувала ходити кілька разів на співбесіди, але мені відмовляли відразу, як тільки чули, що я одна виховую дитину дитсадкового віку.
І на тлі всього цього, немов з іншого світу до мене регулярно припливає щаслива і випещена подруга. То в неї туфельки нові, які я обов’язково маю зацінити, то телефончик чоловік купив, я маю це побачити.
Я не знаю, чи зможу заплатити за житло наступного місяця, а мені демонструють флакончик парфумів, який коштує приблизно стільки ж, скільки я плачу на місяць за орендоване житло.
Мені незрозуміло, навіщо вона це робить? Де я так перед нею завинила, що вона тицяє мене носом у моє теперішнє становище?
Я не прошу допомоги, не рахую чужі гроші, але навіщо мені постійно демонструвати свій добробут, знаючи, напевно, що мені таке зараз навіть не сниться.
Сьогодні приїхала одразу ж з магазину, дуже не терпілося їй похвалитися новенькою шубкою, яку їй спрезентував чоловік. Скільки вона коштує я навіть чути не хотіла.
Мені з моєю зарплатою таке явно не по кишені.
– Так-а-а, – тягне подруга, роблячи на кілька секунд сумне обличчя. – Не щастить тобі, неначе якась чорна смуга.
А через п’ять хвилин вона вже щебече про нову покупку або майбутню поїздку. Ніби спеціально. Мабуть, немає в мене подруги, і ще велике питання – а чи була вона колись у мене взагалі.