Я дуже люблю свою доньку і мені подобається з нею проводити час! Я говорю це серйозно, але напевно практично всі мами можуть сказати те саме з приводу своїх дітей, адже хіба можна не любити рідну дитину?
Мені здається, що решта родичів не зможе так само полюбити моїх дітей, адже щиро їх любитимуть лише рідні батьки, які й мають їх виховувати.
Саме тому я ніколи не просила нікого з родичів допомагати мені з дитиною. Дуже дивувалась коли мені казали, що я не права і повинна залишати малу на когось хоч інколи. Проте, мені це просто не було потрібно, а може донька у мене спокійної вдачі, тому я й сама справляюсь.
Мої батьки змирились з такою моєю позицією. Приїздять інколи, мама може навіть якісь смаколики привезти. Пограються бабуся з дідом дві годинки з онукою і йдуть собі.
А Тамара Василівна, свекруха моя, жила від нас далеко, тож приїздила вкрай рідко. Після появи малої вона поривалась до нас, але я її спинила, мовляв і сама справляюсь і її допомоги не потребую. А нещодавно Тамара Василівна мусила на деякий час приїхати до нас. Спочатку, думали, що вона побіде тиждень другий, та схоже житиме вона у нас таки довго.
Я одразу чоловіку запропонувала вийняти для його мами окреме житло, проте сама Тамара Василівна не хотіла жити окремо. Чоловік попросив дати мамі час оговтатись і звикнути до життя в місті.
Все з самого початку було ніби як і добре, але згодом Тамара Василівна почала дивуватись, чому я й досі в декреті сиджу, адже вже є вона.
— Ви з Яриком гроші заробляйте, а я з Жаночкою буду, – пропонує.
Ідея може й розумна, але я не згодна. Справа в тому, що на появу доньки я очікувала п’ятнадцять років. Ніхто не дава найменшої надії на те, що я стану мамо. І ось, у той момент, коли я вже змирилась і сталось диво. Саме тому я нікому і на хвильку своє щастя не довіряю. Хочу набутись з нею, запам’ятати кожен її рух. кожне слово. Вона і співає і танцює зараз. А що я бачитиму на роботі?
Уже місяць у нашому домі казна-що. Тамара Василівна намагається перетягнути усю опіку над Жанночкою нашою на себе, а я не даю. Спокійне і розмірене наше життя перетворилось на якісь інтриги і вічне з’ясовування стосунків.
Чоловік одразу сказав, що вмішуватись не буде. Якщо я бажаю – можу йти працювати, якщо ні – можу вдома сидіти. Але у Тамари Василівни прямо ідея нав’язлива. Я повинна йти працювати, а вона залишиться з онукою.
13,11,2022
Головна картинка ілюстративна.