Обрав син мій таку красуню, що я диву дивувалася, як вона його, просто хлопця, та до себе підпустила. Мало того, що дівчина гарна, то ще й розумна – працює перекладачем у великій фірмі, навколо багато багатих чоловіків, а вона вибрала мого сина – дивина та й годі.
Але, що я могла зробити, коли син нікого не слухав і не бачив, а тільки біля своєї Інги крутився.
Мені на цю дівчину очі відкрилися, коли мова зайшла, де ж вони жити разом будуть.
Хоча, ще й до того, бо мене вразило, що вона не хоче заміж за мого сина. Я це вияснила випадково.
– Ігорю, давай вже знайом свою Інгу з нами та з родиною. Кажіть, коли весілля будете гуляти, щоб ми підготувалися.
– Мамо, у нас не буде весілля.
– Гаразд, то кажіть, коли розпис і ми так прийдемо та привітаємо.
– Мамо, ми просто так живемо. Інга ще не готова жити з кимось разом.
Я очі витріщила, як же так? А далі й більше – вирішили вони знімати дорогу квартиру в центрі міста.
– Сину, та ми бабусину квартиру здаємо квартирантам, то я можу їх в будь-який момент попросити. Ти ж знаєш, як у бабусі там затишно. А як вам не сподобається, то можете ремонт зробити.
– Мамо, ну про що ти кажеш? Інга і бабусина хрущовка? Та вона мене одразу покине.
Ну, слухайте, мати готову квартиру і носом крутити? А тепер хай мій син на двох роботах гнеться, бо їй подавай в центрі та з видом на ратушу?
Живуть вони разом вже рік і другий, син нас почав сторонитися, а якось мені сестра й каже:
– Я до нього на вулиці гукаю, а він мене бачить та робить вигляд, що не чує. Що це з ним таке?
Та якби лише сестра, та його друг найкращий так само питає, що це з Ігорем, що той на весілля до нього не пішов, навіть з появою первістка не привітав?
Я тільки Богу молилася аби моя дитина одумалася і таки сталося – вернувся син, блідий, втомлений, але мій, впізнаю свою дитину.
– Мамо, пробачте. Сам не знаю, що таке зі мною було. Думав, що я найщасливіший чоловік на землі, бо поруч зі мною вона. Готовий був і працювати, і напівфабрикатами харчуватися, і прибирати в квартирі, і прати. Лиш би вона була поруч. А потім…
А потім син зустрів друга свого, Олексія, та й пішов до нього в гості, посидіти і поговорити.
– А у них, мамо, квартира така маленька, як у нашої бабусі, але їм і діла нема до того. Тішаться один одним та сином, так у них тепло та затишно. А що у мене? Пуста квартира та вікна велетенські, все чисто, бо я прибираю, а Інга як не на роботі, то на фуршеті, бо їй треба перекладати, пізно приходить і слова до мене інколи не скаже. А я ж для неї все готовий був зробити, тільки теж хотів, щоб і син у нас був чи донечка, щоб бігло до мене маленьке і усміхалося не за те, що я зарплату приніс. А за те, що я є, а вона знаєте, що мені сказала?
Звичайно, що я знала, адже така жінка хоче видряпатися на самий верх та на всіх згори вниз дивитися.
– А вона сказала, що вона не планує собі фігуру псувати і я не той, заради кого вона це зробить.
Отак, вдома моя тепер дитина та й з часом все у нього буде добре. Я дуже хочу в таке вірити, лиш би та Інга не прийшла підтоптана до нього, бо я думаю, що він не встоїть, а ви як гадаєте?
Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.
Фото Ярослава Романюка
Автор Ксеня Ропота