fbpx

Я пам’ятаю своє дитинство і не знаю, як моя мама може роздавати мені поради. Коли я була дитиною, мені не хотілося повертатися додому, адже я знала, що там на мене чекає

Мама сказала, аби я на допомогу від неї не чекала. Я нещодавно розлучилася і в тому, що шлюб мій розпався мене звинувачує власна мати. За її словами я сама винна в тому, що не змогла зберегти сім’ю і тепер маю справлятися з усім одна.

Мама наводить приклад своєї сім’ї, але з чого там брати приклад. Батько в мене людина важка, все життя мам проплакала. А вона не розлучилася. І чим тут пишатися?

— Сім’ю треба створювати, коли ти до цього готова. Тепер і пожинай плоди своєї нерозсудливості.

Я пам’ятаю своє дитинство і не знаю, як така жінка як моя мама може роздавати мені поради. Коли я була дитиною, мені не хотілося повертатися додому, адже я знала, що там на мене чекає.

Коли мені було тринадцять, батька не стало, і тільки тоді я змогла зітхнути з полегшенням, як би це не звучало дивно. А моя мама навпаки місця собі не знаходила. Розповідала усім хто хотів слухати про те, як за татом сумує і як їй важко без нього, хоч він і був не надто хорошою людиною і все з дому виносив.

Я зустрілася зі своїм чоловіком, коли навчалася. Винаймала квартиру зі своїми одногрупниками, а Паша до нас заходив зрідка. Потім ми вирішили познайомитись з мамою. Згодом і весілля зіграли, а незабаром з’явився син. Проте мій чоловік врапт віддалився.

Згодом я дізналась, що у нього була інша. Що я мала зробити, якщо він так вирішив? Аж нічого.

Але найважче було після розлучення. Моя мама не тільки не підтримала мене, а й сказала, що саме винна в тому, що мій шлюб розпався. Для неї, те, що я сама з дитиною залишилась, стало прямо кінцем світу.

Найрідніша людина не підтримує, не допомагає, а це важко.

13,12,2022

Головна картинка ілюстративна pexels.

You cannot copy content of this page