Моєму шлюбу майже сім років. Чоловік хороша прекрасна людина. Він забезпечує мене, і я можу займатися тим, що мені цікаво. Нехай і не дуже прибуткове це заняття, більше для душі. Я за ним завжди відчувала себе, як за кам’яною стіною. Він весь час мене підтримував і беріг.
У нас троє прекрасних діток. Наша сім’я дуже дружна і сильна. За весь той час, поки ми разом, у нас не було жодної серйозної сварки. Все вдавалося згладити і нейтралізувати.
Але останнім часом мене не покидає відчуття якоїсь тривоги. Воно таке непомітне, але дуже глибоко засіло. Я почала помічати, що з роботи чоловік приходить, практично завжди ситим. Він пояснює це тим, що змушений часто вечеряти з партнерами і вирішувати виробничі питання.
Я ніби й вірю, але, в той же час, в душі сидить черв’ячок недовіри. Не розумію, звідки він взявся? Адже раніше такого ніколи не було. Я завжди йому довіряла і навіть думки не допускала, що він може мене обманювати.
До всього іншого, від нього часом пахне дорогими жіночими парфумами, які звичайна жінка не зможе собі дозволити. Цей факт мимоволі наштовхує мене на думку про те, що у нього з’явилася інша жінка. Причому або занадто хитра, або занадто забезпечена?!
З кожним днем мої підозри все сильніші і сильніші. Намагалася ставити навідні запитання, але все, що вдалося дізнатися, це лише поява в керівництві компанії нової співробітниці. Нічого більш конкретного вивідати не вдалося.
Просила подругу розвідати ситуацію в офісі. Вона працює по сусідству і часто може там бувати. За її розповідями я зрозуміла, що ця новенька мого віку, дуже красива і незаміжня. Відкритого загравання з моїм чоловіком вона не помітила. Але це ще нічого не означає, адже за один раз такого можна і не побачити.
Моя тривога все наростає і наростає. Я щовечора, коли чоловік, нібито на діловій вечері, з нетерпінням і острахом чекаю його повернення. А раптом саме сьогодні він прийде і скаже, що між нами все скінчено. Для мене це щоденні випробування, що не дають мені ні спокою, ні радості, ні щастя в житті.
Я також розумію, що можу дуже помилятися у своєму чоловікові. А якщо це так і є, як потім дивитися йому в очі? Адже він розчарується в мені і може дійсно тоді піти.
Це якесь замкнуте коло. Я ходжу по ньому цілодобово і не можу знайти виходу. Чоловік не змінюється в поведінці. Але це можна трактувати, як і з позитивного боку, так і з негативною.
А якщо він сам не наважується мені зізнатися?! Боїться, що моя реакція виявиться не такою, як він припускає?! Відчуваю, що скоро почну кидатися на нього з розпитуваннями. Нерви дійсно починають здавати. Діти теж реагують на таку мою поведінка, почали більше вередувати.
Загалом розумію, що не можу сама впоратися зі ситуацією, що склалася. Якщо хто може дати дієву пораду, як потрібно поводитись, напишіть. Допоможіть не пошкодити нашу сімейну ідилію своїми думками. Або це все ж жіноче чуття подружньої невірності ?! Як це з’ясувати?
Фото – ілюстративне.
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!
Заголовок, головне фото, текстові зміни. – редакція Інтермаріум.
