Я почала зустрічатись зі своїм чоловіком задовго до його розлучення із першою дружиною. Не подумайте, не я стала причиною розлучення, там своїх негараздів повно було і все до того йшло. три роки ми разом, а його батьки ніби й не розуміють, що в нього тепер нова сім’я. Уявіть, вони й досі з-за кордону підтримують його колишню дружину і двох дітей, а не нас.
Андрій мені завжди подобався і я робила все, аби він звернув на мене увагу. Ірина, моя подруга колишня і його перша дружина, була явно не парою для нього. скільки вони жили,стільки я й чула про його недоліки від неї. Мені ж було дуже прикро те все чути, адже я бачила наскільки вона не права.
Іра з тих жінок, яким постійно мало усього. Він працює, зарплатню приносить, може раз у тиждень із друзями зустрітись, а вона влаштовує сцени. ну що тут такого, ми ж з нею теж на посиденьках часто були.
Зарплата. Їй, бачте із двома дітьми мало його 10 тисяч. Говорила постійно. що можна і більше в столиці заробити, а він не старається. А навіщо? Його батьки і так їм із Англії гроші передавали щомісяця. Так ні ж, Ірина їх складала на купку бо “соромно у них брати” а от чоловіка їй не жаль, щодня говорила, що він роботу повинен іншу знайти. То візьме машинку пральну в кредит, то блендер дорогий. Сама в декреті, а все віддає Андрій.
Я йому не раз казала що так жити не можна, шкодувала його, адже бачила, що Ірина йому явно не пара. не розумію. чому його батьки усе знали і мовчки на це погоджувались?
Якось так наші стосунки і зав’язались. Він мені жалівся. я його шкодувала. Майже два роки ми потай зустрічались, бо він усе не зважувався він Ірини піти, але я все ж змогла його урятувати і тепер він мій чоловік три роки як.
Тато і мама мого Андрія в Англії уже живуть. Вони там працюють більше двадцяти років. Саме у квартирі яку вони сину придбали і живе нині Ірина із дітьми хоча я не розумію чому, адже вона ж не його сім’я вже. Усі роки, скільки я знала Іру і Андрія його тато і мама дуже гарно їм допомагали.
Щомісяця вони передавали посилки із якісними речами для діток і дорослих, там і крупи були і їжа і солодощі. заголом, вісімдесят кілограм добра різного. А окрім усього того, ще й гроші гарні передавали, хоча Іра їх і не витрачала, на купку собі десь складала.
Три роки ми з Андрієм разом, маємо уже й донечку спільну. але дідусь і бабуся ніби й не розуміють, що у нього є нова родина. Мало того, що ми винаймаємо квартиру, а не проживаємо у його оселі, так ще й його батьки, як допомагали Ірі, так і допомагають, а не нам.
Я думала що хоч коли онучка з’явиться. вони розтануть, але ні ж. Жодного разу, навіть не привітали дитину, зі мною не поговорили, лиш єдина в них робота – просити сина побачитись із дітьми від першого шлюбу і нагадати про аліменти, які він платити повинен. А от про те, що нашій родині і так не просто ніби й не розуміє ніхто. Як вижити втрьох на орендованій квартирі за десять тисяч його зарплати у столиці, хоч хтось знає?
Як мені вплинути на дідуся і бабусю моєї доньки, як нагадати їм, що у них ще ж одна онука є і їхній син має другу сім’ю. Вони застрягли у минулому і не хочуть бачити прекрасного сьогодення.
Ну хіба ж так можна?
14,03,2023
Головна картинка ілюстративна.