fbpx

Я почав помічати, що Оля якось змінилася, стала холодно ставитися до мене і навіть до дочки. Я все списував на роботу. Але в цей момент наші друзі почали говорити, що бачили, і не один раз, мою Олю з якимось парубком

З Ольгою вперше ми зустрілися на святкуванні дня народження у наших спільних знайомих.

Я, як затятий холостяк, що давно розчарувався у стосунках, прийшов після важкого робочого тижня відпочити і послухати музику до друга. Компанія зібралася весела, розповідали історії на різні теми, анекдоти, хтось навіть читав вірші. Я подумав: «Вірші в наш час – це круто».

Вечір минав спокійно, за вікном лив дощ, і тут дзвінок у двері. Мій друг зайшов у кімнату з дівчиною, представив її, сказав, що це подруга його дружини, вони працюють разом. Її звали Ольга.

Наші погляди перетнулися, і у мене всередині все стислося. Ці очі, волосся, розкішне обличчя, погляд сильної вольової дівчини. Я зрозумів, що запав…

Ми почали зустрічатися. Так минав день за днем, місяць за місяцем, Оля переїхала до мене, закінчила інститут, у неї з’явилося більше вільного часу. У нас все було чудово в усіх відношеннях, може, мені так тільки здавалося. Вона працювала на той момент в приймальному відділенні.

Через три роки, ми вирішили одружитися. Постало питання, купити квартиру чи відгуляти розкішне весілля. Оля, звичайно ж, вибрала другий варіант. Сказала, що переїдемо до її мами, там велика трикімнатна квартира, і до того ж мама згодна. А тут ще така новина, моя Оленка при надії. Я від радості, що у нас буде дитина, погодився на все…

Ми відсвяткували весілля, у нас з’явилася чудова донечка Кіра. Я не міг натішитися своєму щастю. Робив все для сім’ї, пішов ще на одну роботу, тільки що б моя сім’я ні в чому не знала потреби.

Через кілька років, Ольга вирішила вийти на роботу. Я був проти, але вона наполягла, сказавши, що її набрид побут. Кіра пішла в дитячий садочок, я продовжував працювати.

Я знав, що в житті не завжди буде свято, але намагався зробити, хай не свято, але завжди щось хороше для своїх улюблених дівчаток.

Минали дні, мені довелося піти з однієї роботи, так як Оля працювала в позмінно. Виховання дочки лягло на мене, я в садок і з садка, я на прогулянку, я по магазинах. Разом з нашою мамою ми відпочивали дуже рідко. Я шкодував Олю, так як вона дуже втомлювалася на роботі.

Так минали роки, Кірі виповнилося 10 років. Ми з донькою їздили на різні розваги, вдома готували вечерю і завжди чекали маму з роботи. Я почав помічати, що Оля якось змінилася, стала холодно ставитися до мене і навіть до дочки. Я все списував на роботу. Але в цей момент наші друзі почали говорити, що бачили, і не один раз, мою Олю з якимось парубком. Я поговорив з нею, вона все заперечувала, сказала, що у неї немає часу на цю нісенітницю, вона багато працює і щоб я не переймався плітками. Все було сказано в такій формі, що я задумався. Оля почала часто затримуватися на роботі, пояснювала це тим, що багато пацієнтів, не вистачає працівників. Я вірив, так як дуже кохав її.

Якось Оля прийшла з роботи і каже, що загубила одну сережку. Дивлюся, вона якась дивна, поникла, на обличчі почервоніння. Я запитав, що сталося, вона, як завжди холодно відповіла «нічого». Але мені було цікаво, нахлинула неймовірне бажання дізнатися нарешті правду, і я вже наказним тоном сказав, щоб вона все розповіла.

Оля розплакалась і з неї все «полилося». Вона сказала, що давно зустрічається з іншим, що не може жити зі мною в одній квартирі, що про це дізналася дружина цього чоловіка, прийшла до неї на роботу, влаштувала розбірки. Тепер вона не знає, що робити.

Я застиг на місці, мене наче пронизала здогадка, то це правда.

Я, зробивши паузу, сказав, що терпіти такого ставлення не буду, ми розлучаємося. Доньку я забираю з собою, так як вона їй не потрібна, тому що Оля не займалася її вихованням ніколи.

На наступний день, я з’їхав на іншу квартиру. Кірі сказав, що вона поїде зі мною. На її запитання «чому так?», Я сказав «підростеш, все тобі розповім». Але, на на превеликий жаль, дочка сказала, що нікуди не поїде, а залишиться з мамою.

Я зовсім заплутався. Усередині все горить. Доньці не можу розповісти, як її матір зі мною вчинила.

Пережити це? Час розкладе все на свої місця? Що ж робити, як правильно поводитись в такій ситуації? Жити без доньки, щоб не бачити її щодня я не зможу. Завжди вирішував питання сам, а тепер прошу поради.

А так все гарно починалося…

Фото – ілюстративне.

Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page