І я, і чоловік вже були один раз у шлюбі, у кожного після них є дитина (обидва хлопчики). Мій шлюб закінчився розлученням, а чоловік втратив дружину. На спільний шлюб ми йшли не поспішаючи, ми давали собі багато часу зрозуміти, чи зможемо ми прийняти обох дітей, і чи нас зможуть прийняти діти.
Після спільного життя, через три роки, ми зважилися розписатися. Тоді ми вже побачили, що діти ладнають, і наші з чоловіком погляди на їхнє виховання співпадають. Не без дрібних непорозумінь, звичайно, але без цього ніяк.
З боку свекрухи ставлення було чудовим. Її навіть дуже тішило, що нова дружина сина вже має досвід поводження з дітьми. Мого сина вона також добре прийняла, якщо дарувала подарунки, то обом хлопчикам намагалася підтримати їхню дружбу. І це все на тлі свекрухи від першого шлюбу, яка навіть до рідного онука ставилася так, наче його нема. Мені це здавалося фантастикою.
Але щоб рівновага адекватності світу не перекосилася, на противагу моїй новій свекрусі прийшло дивне і вельми несподіване відношення до дітей від моєї мами. Вона одразу висловлювала протести проти другого шлюбу, а також дуже явно показувала, що онук у неї лише один.
Цікавий момент, що раніше такого відношення не було, поки ми просто жили усі разом. Тоді вона просто не звертала уваги на майбутнього чоловіка та його сина, а коли з’явився штамп у паспорті, то в ній одразу ж увімкнулась ця впертість, та спроби довести моєму сину, що він єдиний і найкращий.
Звичайно любити тому що “повинен” не будеш, але дорослі повинні вміти тримати запал при собі. Діти не винні в ситуаціях, що склалися. Вони поки навіть багато про що і не здогадуються, їм всього 6 і 7 років.
Відносини між братами склалися прекрасні, ми завжди намагалися прищепити їм добрі манери і повагу одне до одного. Вчили їх ділитися, іноді поступатися. І все йде добре, поки не з’являється мама зі своїми поглядами на ситуацію.
Мама не раз приносила подарунки лише рідному онукові, а солодощі лише для одного. Уявіть, як то коли приходить дорослий і вручає щось смачне лиш одному?
Я все зрозуміла і провела з нею дуже серйозну розмову на цю тему, що вона вже доросла, а поводиться неналежно. Але вона стверджує, що онук у неї лише один, що купувати щось вона буде тільки йому.
Я попередила, що якщо така поведінка повториться, я не відчинятиму їй двері і наше спілкування зійде нанівець. Вона бабуся, так, але те, як чинить вона у нашому домі не приймається.
Мама наступного разу прийшла і повторила те, що робила раніше. Я попросила її на вихід. Звісно, вона була незадоволена, але мені стало легше і спокійніше. Дітям я пояснила, що бабуся занедужала і найближчим часом не відвідуватиме нас.
Так, я її дитина, але і в мене є не одна, а двоє дітей. Нам вартує великих зусиль зклеїти з двох різних світів один комфортний і щасливий для всіх. Я не дозволю його зруйнувати, хай, навіть то буде моя мама.
Головна картинка – pexels.
