X

Я повернувся. – сказав він так, ніби щойно друге пришестя відбулось і от прямо у ноги потрібно кланятись і радіти. – Марино, знайомся, це мій син Роман. Він житиме з нами

Нещодавно я зустріла Марину, я навіть спочатку не зрозуміла, що це вона. Вже п’ять років минуло з того часу, як її покинув її чоловік. Разом із ним вона прожила років дванадцять. У шлюбі у них з’явилися троє дітей: старший син, потім молодший син і дочка.

Я з ними часто перетиналася, коли Марина виводила дітей на прогулянку. Від спільних друзів дізнавалася, що вони живуть добре, чоловік працював, і Марина десь підробляла. У дочки її були негаразди зі здоров’ям, тому Марині доводилося щорічно возити дівчинку в санаторій.

Одного разу вона приїхала з санаторію, а її чоловік заявив:

— Марино, довго не ходитиму довкола, я зустрів іншу жінку, але тобі допомагатиму.

Житло залишив Марині і навіть переписав на неї. Навіть перші місяці дітей до себе забирав, а потім його нова дружина подарувала йому сина і він став займатися своїм особистим життям.

Марина після розлучення чоловіка сильно змінилася: дуже схудла, навіть дітей на прогулянку почала рідше виводити. З грошима у неї також почалися деякі негаразди. Марині почала допомагати її мати, адже донька після того, як тато пішов, здоровішою не стала, а жити потрібно було.

Марина у своєму місті часто дізнавалася інформацію про колишнього чоловіка. Його дружина була набагато молодша за нього самого. Спочатку нова дружина з чоловіком ходили по нічних клубах та різних закладах. Це дуже дивувало Марину, адже її чоловік і в юності не надто любив клуби, а тут на тобі.

І ось з початком усього цього в країні молода дружина ї колишнього чоловіка просто зникла. Залишила записку йому про те, що починає нове, сповнене надій життя. Просила не шукати і пояснити усе сину і розчинилась.

— Відчиняю я двері квартири одного дня, а там мій колишній, – з посмішкою розповідає Марина, – Стоїть, тримає сина за руку, ще й букетик прихопив. Я впустила, звісно, а він ледь не з порогу про любов вічну до мене і нашорї сім’ї і про те, якою доля до нього виявилась несправедливою.

Коли ж я запитала у Марини чи вона простила, та лиш скрушно головою захитала.

— Знаєш, я так побивалась, коли він пішов. Якби на кілька років раніше він от так прийшов, я б простила і прийняла. А тепер… Сина мені його шкода, але не більше.

Маринка ж зраду змогла пережити і за ці роки просто розквітла заспокоївшись

Пізніше Маринка розповіла, що тато її дітей таки знову одружився. Схоже, деякі люди не міняються.

12,12,2022

Головна картинка ілюстративна pexels.

K Anna:
Related Post