Ми дружили з Даною багато років, разом працювали і взагалі, вона була дуже хорошою людиною. Це було в двотисячні, коли роботи було мало, грошей не вистачало ні на що. Мій чоловік поїхав на заробітки і привіз аж триста доларів. То була величезна сума і я тримала її на вступ дочки в університет.
Аж раптом прибігає до мене Дана вся в сльозах, бо треба новому чоловікові виїхати за кордон і треба позичити гроші на дорогу.
Вона клялася, що через місяць-другий поверне, а зараз просто нема в кого позичити. Я й згодилася, бо було незручно відмовити, раз гроші є. Та й віддасть людина, я ж її роки знаю.
Мене звільнили з роботи, Дана десь влаштувалася на іншу, дочка вже здає екзамени, а тих нещасних грошей нема. Поїхала я раз до неї – нема вдома, далі пішла на її роботу, вона запевняла, що віддасть, ще й з відсотками і не треба їй нагадувати. Чоловік вдома влаштовував мені такі сцени, що просто не описати, адже то був весь сімейний капітал. Аж страшно подумати, які ми тоді були бідні.
Бог був до нас добрий і дочка вступила на бюджет, тому сімейні сварки трохи припинилися. Я все ще чекала на Дану з грошима, але не ходила більше до неї. Я вірила, що вона віддасть їх.
Далі курс виріс у двічі, а від Дани ні слуху, ні духу. Я намагалася її зустріти, але толку від того було мало, бо вона клялася, що от-от віддасть. Чоловік і далі згадував мій промах, особливо, коли не вистачало самим грошей. А я просто мовчки себе гризла.
І от Дана приїхала до нас з чоловіком, віддала гроші з відсотками і ще й привезла з собою гостинці. Я була така щаслива, що цей кошмар закінчився, що просто не описати! Це як гора впала з плечей. Ми з чоловіком нарешті помирилися, але я тепер не позичаю гроші нікому, бо ще раз пережити подібне просто не можу.
Фото ілюстративне.
