Але після історії, що вона мені розказала, я вже й не дуже хочу такій людині допомагати.
В молодості Рая мала все, що треба – чоловік і улюблений син, і в квартирі повна чаша, машина і гроші на все.
Але мала Рая один недолік – сусіди.
В сусідів не було нічого, але було купа дітей.
– Навіщо стільки, коли на них не можуть заробити? Ти подивися Стасю,- казала вона чоловікові, – У них донька одяг за хлопцями доношує!
Чоловік підтакував жінці і вони сідали за стіл вечеряти.
Рая дивувалася, що сусідка знову при надії вже четвертим.
– Ти дивися, сама сумки важкі тягає! Навіщо стільки дітей мати аби від них помочі не мати? Чоловік де в кінці-кінців?, – говорила вона вголос дивлячись за сусідкою, а тоді побачила страшне – її син Віталік поміг їй з сумками!
– Віталію! Ти ще дитина, а сумки важкі тягаєш! В тьоті Ані є діти і старші за тебе хлопці – хай вони їй допомагають, а не ти! Щоб я більше такого не бачила!
На наступний день хлопчик дав матері баночку варення.
– Це тітка Аня передала.
– Віддай! Там така антисанітарія, що я не хочу аби ти туди ходив! І руки негайно помий! Двічі!
Раю дратував шум від сусідів і вона не раз казала чоловікові, щоб той більше працював і купив квартиру в іншому районі.
Стас старався як міг догодити жінці і поїхав на кілька років на заробітки в Європу, а Рая все сусідам своє невдоволення висловлювала – від них шум, бруд і таргани.
Прикметно, що вона ніколи не була в Ані вдома і не бачила їхнього побуту, хоч сусідка робила спроби запросити її в гості.
– Що я там не бачила, – казала вона сусідам, – Ще щось додому принесу, тим більше вони он старого з села забрали, то де вони взагалі там поміщаються? Точно на підлозі сплять! І щоб я туди та ногою?
Радував її лише син, який поступив в престижний вуз і вже сам пробував заробляти.
А потім все для жінки рухнуло в одну мить: син вирішив одружитися на сусідській Любі.
– Ти? Як? На ній? Злодійка! Сина у мене вкрасти хочеш? Та це ж в ту хату ступити не можна, а ти туди женитися? Або я, або вони!
Син вибрав дружину… Рая підглядала, як син приходив до Ані в неділю на гостину, але сама вона тримала свої двері закриті і на дзвінки сина не відповідала.
Вірила, що так вона його поверне, бо синівська любов сильніша від усього!
А далі підвів і Стас – повернувся з заробітків він давно, але буквально танув на очах. Син приходив до нього в лікарню і батько благословив дітей, що викликало неабияке обурення в Раї.
– Добреньким вирішив піти! Ух… Навіть нічого за ним поминати не хочу! Залишив мене саму без засобів для існування, а мені ж лише сорок сім! Що тих його грошей?
Сама Рая не працювала ніде і тепер жила сама на заощадження чоловіка і на гроші від продажу машини.
Її заняттям було скаржитися всім і вся на невдячного сина та сусідку, яка забрала її дитину.
Одного дня її здивувало те, що від сусідів ніякого звуку. Вона знала, що одні діти поїхали вчитися, донька з Віталієм знімали квартиру, але от куди ділася Аня з чоловіком?
– Так поховали Василя, – сказали сусіди, – Так рано хлоп пішов.
– Ну от, я що казала? Все на дітей горбатився і толку?
– Так твій на вас двох горбатився і толку?, – сказала в очі сусідка.
– Мій хоч по-людськи жив та відпочивав. А не як цей – хліб в чай мокали та їли!
А далі виявилося, що її син, її рідний і єдиний, взяв Аню до себе жити, а квартиру вони комусь продали!
Це викликало таке обурення, що вона перестала й трубку брати від сина, який хоч рідко, але телефонував.
– Зрадник, що тут скажеш. Але як Аня змогла так його обкрутити разом з донькою? Га? Як це рідну матір забути? Та такого просто не можу бути, я ж його на світ привела, а чужа його забрала…
Отак мені жалілася ця жінка, а я не знала, хто ж тут винен… Невже, ця жінка має рацію?
Фото Ярослава Романюка.