Знаєте, у нас чоловіком дуже складна фінансова ситуація. Вірніше, у нас фінансові проблеми, якщо бути чесними. Так склалися обставини, що мій чоловік заробляє дуже мало. Ну, дуже-дуже мало! Я б сказала, що він приносить в дім копійки. Моя зарплата теж невелика, але я ж жінка. Я вважаю, що забезпечувати сім’ю – це обов’язок чоловіка. Так повинно бути в нормальних сім’ях, і це правильно. Але мій чоловік ніяк не хоче нічого змінювати у своєму житті. Розумієте, він весь час чогось чекає, на щось сподівається. А я вважаю, що треба просто рухатися вперед, намагатися ворушитися, а не чекати з моря погоди. Треба діяти! Тим більше що можливість є! І дуже навіть хороша можливість!
Однокласник мого чоловіка, до речі, колишній двієчник, зовсім недавно відкрив свій новий магазин в нашому місті. Між іншим, це вже третій його магазин! Так ось, при кожній розмові він пропонує нам з чоловіком попрацювати на нього. Його умови дуже навіть пристойні і цілком мене влаштовують. А ось чоловік ні в яку не погоджується. Весь час відмовляється. Хоча гроші нам пропонують дуже хороші, і вони нам дуже необхідні.
Я просто не розумію чоловіка! Мені він сказав, що йому просто незручно працювати на товариша. Річ у тім, що він соромиться того, що просто змушений влаштуватися на роботу до колишнього однокласника, та ще й двієчника! Мовляв, незручно все це! Ну що це за нісенітниці? Як так можна? А жити без копійки не соромно? Рахувати кожну копійку не соромно? Змушувати дружину економити на всьому, в тому числі і на власних дітях, це по-чоловічому?
Загалом, скільки я не вмовляла чоловіка, які слова не добирала, все дарма! Він не погоджується на пропозицію товариша, і все! Уперся і все. Сказав, що йому, бачте, гордість не дозволяє прийняти його пропозицію.
Мене ж це все просто дістає! Сили більше немає так жити! Ну, яка може бути гордість? Про що він взагалі говорить? Чим пишатися? Тим, що, маючи вищу освіту, ми змушені жити перебиваючись? Або тим, що нам доводиться працювати за копійки? Чому не можна прийняти допомогу колишнього однокласника і отримати можливість жити по-людськи? Це ж такий шанс для нас! Ми б змогли вибратися з цієї ситуації, в яку потрапили! Не розумію я впертості чоловіка! Вважаю, що це самодурство чистої води!
Вчора влаштувала коханому розбір польотів. Поставила ультиматум: якщо не хоче йти на роботу до сусіда, нехай шукає іншу добре оплачувану роботу. Але рахувати копійки я більше не бажаю. Якщо вже він вирішив обзавестися сім’єю, то нехай думає, як її забезпечувати. Сказав, що буде шукати інше місце роботи, але до колишнього однокласника в найми не піде.
Ось як мені з ним боротися? Як переконати чоловіка прийняти пропозицію товариша? Чи самій погодитися і піти до нього на роботу, а чоловік нехай робить, що хоче?
Фото – ілюстративне.
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!
Заголовок, головне фото, текстові зміни. – редакція Інтермаріум.
