Я щаслива в шлюбі. Ми разом вже 7 років. Є діти. У всіх відношеннях зразкова сім’я. Але ось зі свекрухою стосунки не склалися з першого ж знайомства.
Вперше я побачилася з матір’ю чоловіка, коли вже була при надії нашим старшеньким. І тоді майбутня свекруха відгукнулася про мене несхвально. Сказала, що я її сина просто обкрутила навколо пальця і прив’язала до себе дитиною. Але ми свідомо хотіли дитину, так що це неправда.
Одружилися ми, коли я вже була на сьомому місяці. Відсвяткували скромно – тільки найближчі. Після весілля йти нам з чоловіком було нікуди, тому стали жити у його матері. У неї трикімнатна квартира. Я тоді ще не закінчила інститут, а чоловік отримував дуже маленьку зарплату. Ми не могли собі дозволити окреме житло.
Не можна сказати, що ми зі свекрухою жили як кішка з собакою. Вона просто змирилася, що син обрав мене. Але все одно вона не пропускала можливості мене якось зачепити. На кожному сімейному святі розповідала історію, як я виходила заміж на сьомому місяці. Натякала, що якби не дитина, чоловік би давно від мене такої пішов. Їй не подобались мої страви, критикувала мою зовнішність. Коли я прямо намагалася пояснити, що мені така її поведінка не до вподоби, тільки сміялася. Казала, що це вона так жартує, а у мене просто немає почуття гумору.
Чоловік весь час проводив на роботі і не хотів нічого чути про наші чвари. Вважав, що я сама себе накручую, і запевняв, що я обов’язково потоваришую з його мамою.
Потім не стало мого дідуся. У спадок мені дістався приватний будинок в передмісті. Ми туди одразу ж переїхали. Я була просто на сьомому небі від щастя. Нарешті я буду єдиною господинею! Чоловіка на роботі підвищили, і ми нарешті здійснили свою мрію про другу дитину.
Коли з’явився другий сина, справлятися стало складно. За двома дітьми ледь вгледиш! Плюс з приватним будинком додалися клопоти з городом і садом. Але я не скаржилася. Мені все одно було в радість жити у власному будинку.
Однак чоловік вирішив, що мені потрібна допомога. Він хоче, щоб його мама переїхала до нас. Мовляв, їй одній живеться погано. А так буде по дому допомагати. Її квартиру можна буде здати – ще й грошей заробимо.
Я прямо сказала, що це погана ідея. Я не знаходжу спільної мови з його матір’ю. Жити з нею під одним дахом – це знову нескінченні суперечки. Чоловік ображається, називає мене егоїсткою. Я розумію, що їй там одній в квартирі самотньо. Але я не хочу, щоб вона знову поверталась в наше життя. Чоловік продовжує стояти на своєму. Ніякі аргументи не працюють. Просто не розумію, як відстояти свою свободу.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
