fbpx

Я прямо сказала свекрусі, що залишитися у нас вона не зможе. Тому що не заслужила, і я не вважаю за потрібне прикидатися

Сподіваюся, що ніколи не стану такою свекрухою як моя.

Мій чоловік середущий з трьох синів. Не знаю, може, тому що у його батьків троє дітей, за мого чоловіка вони ніколи не трималися і не особливо дбали. Або вся справа в мені. Свекруха з першої зустрічі ставилася зверхньо. Після весілля почали шукати квартиру для знімання.

У батьків чоловіка залишилася однокімнатна від бабусі. Попросилися на перший час і, звичайно, не безкоштовно, за гроші, як наймачі. Гаразд, пустили, інспекція в особі свекрухи була буквально кожен місяць, перевіряла, в якому стані квартира. Я намагалася сподобатися, все блищало, але без толку. Через півроку вигнали, бо знайшли наймачів вигідніше. Ок, зібрали речі, знайшли іншу квартиру.

Обидвоє працювали, відкладали гроші, взяли іпотеку на двох. На перший час не було навіть посуду та рушників, у свекрів серванти і шафи завалені цим добром, нам нічого не запропонували. На свята – тільки сухі привітання по телефону. У підсумку, допомагали мої батьки, надсилали посилки (вони в іншому місті живуть).

Потім дізналися, цю однокімнатну квартиру у якій ми колись мешкали свекри подарували молодшому синові, він якраз закінчив школу. Щоб окремо жив, він уже дорослий. Чоловікові було дуже неприємно, але він нічого батькам не сказав. Спілкуватися стали ще рідше.

Я в цей час завагітніла, народила хлопчика. Допомагати приїхала моя мама, хоча свекруха живе у сусідньому районі. Онук не потрібен від слова зовсім, ні подарунків, ні уваги, ні візитів, пара питань по телефону і все.

Прикро, але змирилися, від старшого брата чоловіка у свекрів дві внучки, мабуть, на нашого кохання і сил не вистачило. Хоча свекруха ще не стара жінка, молодша мами моєї.

Я розривалася між дитиною, будинком і роботою. Чоловіка в цей час скоротили, жили на хлібі і воді. Батьки чоловіка про це знали. Свекруха тільки повчала, що мовляв, їй колись ніхто не допомагав, і ми теж з усім повинні самі давати собі раду, не варто розраховувати на їх допомогу. Добре, впоралися самі, іпотеку через декілька років вже закриємо. Цього року син пішов в перший клас, стало легше.

Нещодавно з’явилася мати чоловіка, причому, прийшла в гості – подія неймовірна. Сидить на кухні і ридає. У свекра виявилася молода коханка, всі гроші йдуть туди, він збирається подавати на розлучення, а її з квартири вигнати, бо помешкання дісталося йому ще до шлюбу і права на нього вона не має. Старший і молодший сини в розміщенні матері відмовили, у першого сім’я з 4 чоловік в двохкімнатній живе (куплена, до речі, була за допомогою батьків), у молодшого бурхливе особисте життя. І вона прийшла жити до нас, бо вона ж мати і син не кине. Тим більше ми в двокімнатній квартирі відмінно помістимося вчотирьох і вона обіцяла допомогти з онуком.

Я особисто вважаю, що це розплата. І так, я сказала, що залишитися у нас вона не зможе. Тому що не заслужила, і я не вважаю за потрібне прикидатися після стількох років байдужості з її боку. Мій чоловік зі мною цілком згоден.

Природно, в очах всіх родичів я стала класичною невісткою. Тільки батько чоловіка промовчав. Родичі заявили, що треба зрозуміти, пробачити і взагалі, вона ж мені такого чудового чоловіка народила і виховала. Так, він чудовий, але це його заслуга, а не її. Нехай їй допомагають ті сини, яким її уваги дісталося набагато більше, ніж моєму чоловікові.

You cannot copy content of this page