Перед сном чоловік зненацька звернувся до дружини.
— Антоніно, можна поставити тобі запитання?
— А чого це ти питаєш, можна чи не можна? – страшенно здивувалася дружина. — Чи ти, Семене, сьогодні став інтелігентом?
— Я питаю, Антоніно, бо для тебе моє питання буде дуже несподіваним.
— Вже цікаво. Запитуй.
— Що справді?
—Так!
— Гаразд. Скажи, будь ласка, які ти знаєш гарні причини розлучення?
— Розлучення — тобто розлучитися. Мені потрібна гарна причина, через яку чоловіка з дружиною розлучать одразу і без зайвих питань.
— Щооо?
— Я ж кажу, питання несподіване. Тільки ти не приймай його на свій рахунок. Гаразд?
— Пізно попередив, Семене. Я вже прийняла.
— Ти, як завжди, поспішала. Я не маю наміру з тобою розлучатися. Але мені обов’язково треба дізнатися, яку причину для розлучення ти могла б вважати гарною?
— Що означає – гарною?
— Гарно виправданою. Щоб усі навкруги вигукнули від захоплення «Ах» і погодилися, що це не банально.
— Але навіщо це тобі?
— Треба.
— Ти все ж таки шукаєш причину для нашого розлучення?
— Ні, ну я ж вже сказав. Просто один шанований чоловік попросив мене, щоб я запитав тебе, як у жінки – ти ж у мене жінка, який привід для розлучення тобі здається найнебанальнішим і навіть красивим.
— Семене, я не розумію твоє марення.
— О, Господи, Тоню. Ти ж у мене розумна жінка, напруж нарешті свій мозок. Я тобі поясню ще раз — бувають банальні причини для розлучення, — типу, коли хтось із подружжя зраджує, проявляє не найкращі свої риси та цупить з кишені гроші. А бувають небанальні. Людині потрібна гарна причина для розлучення. Щоб одразу розлучили, і не давали часу на роздуми. У цієї пари лишилося не так багато часу. Розумієш?
— Не дуже. Але кому це потрібно?
— Не важливо – кому. Я ж сказав – одному шанованому чоловікові.
— Семене, благаю тебе, я ж тебе знаю. Якби це було не важливо – ти б мені давно назвав прізвище та його точну адресу. Але якщо ти не називаєш прізвища — значить, я знаю цю людину. Це хтось із нашої родини. Так?
— Вибач, Тоню, але це не твоя справа.
— Ні, моя.
— Гаразд. Не хочеш допомогти, не треба. Вважатимемо, що ти в мене не та жінка, яка знає всі тонкощі життя.
— Ні, любий. Тепер ти від мене не ухиляйся. Зізнавайся – хто в нашій родині намилився розлучатися?
— Роби що хочеш — не скажу, Тоню.
– Чому?
— Тому що я не хочу зробити тобі боляче.
— Отже, це все ж таки ти?
— На щастя, не я.
— Але тільки розлучення з тобою може завдати мені болю.
— Спасибі за комплімент, Тоню, але ще раз скажу, це не я. Хоча ти мислиш в правильному напрямку.
— Невже це мій брат?
– Ні, але тепло.
— Мій зведений брат?
— Гаряче.
— Вітчим?
— Так, Тоню. Ти потрапила до ціль. Але це – між нами.
— Що? Як це розуміти, Семене? Олександр Анатолійович хоче накивати п’ятами від моєї матусі?
— Не накивати, Тоню, а плавно відчалити від старезного причалу кохання.
— Але чому він хоче відчалити?
— Не чому, а для того, щоб вирушити на пошуки нового причалу, де його корабель чекатиме прекрасна підстаркувата Ассоль, яка прокинулася з небуття.
— Семене, вимкни в собі письменницьке марення, і скажи по-людськи, він, що знайшов собі іншу жінку?
— Ще ні. Але він має твердий намір знайти.
— Але йому вже майже дев’яносто!
— Вибач, Тонечко, твоїй матусі теж не так вже й мало. Але при цьому вона встигає на очах у вірного чоловіка безсоромно підморгувати сусідові.
— Семене, скільки разів можна повторювати, що Лев Маркович – не просто сусід. Він – матусин колишній однокласник. Вони у дитинстві разом грали у баскетбол і були в одній команді, тому вона має право.
— Але ж Олександр Анатолійович, на жаль, не любить баскетбол.
— Звідки тобі відомо?
— Він мені сам на це скаржився. І тому, щоб не соромити твою матусю, він хоче придумати гарну причину для розлучення. Щоб все пройшло чинно і благородно.
— О, Господи. Значить так, Семене, скажи Олександрові — нехай не ламає свою сиву голову даремно. Я поговорю з мамою і вона припинить кліпати на цього баскетболіста.
— Ти мені обіцяєш?
— Поговорити з мамою?
— Що твоя матуся перестане компрометувати нашу сім’ю.
— Семене, я постараюся. Як добре, що ти це мені розповів. Щастя наших батьків дуже важливе для нас.
Шлюбні процеси, кажуть, сильно б’ють по сімейній кишені. А в нас – одна сім’я. Дуже велика та дружна сім’я.
— В якій всі одне одного люблять, — додав останнє слово Семен. — Це головне, Тонечко. Це головне.
Anisimov.
Фото ілюстративне.
