Я рідній сестрі допомагала з першої ж зарплатні, яку отримала в Іспанії. У неї дуже нелегка доля, чоловік залишив, нині вона трьох діток сама на ноги ставить. Щомісяця я їй по двісті євро передавала, хоч і розуміла, що то не надто велика сума на таку сім’ю. І ось, в минулому місці у мене витрати з’явились незаплановані і я не змогла сестрі допомогти.
Уже п’ять років я за кордоном і увесь цей час я сестрі своїй допомагаю. У моєї сестрички доля склалась не найкраща. Вони з чоловіком десять років жили щасливо, ростили двох діток, мали спільні плани на майбутнє. Аж тут, одного дня Василь виставив їх усіх за двері.
Жила сестра у квартирі чоловікової матері. Фактично, нічого свого не мала. Не подивився Василь на те, що жінка була на останньому місяці і що йти їй було, власне нікуди. Уже наступного дня у його домі нова господиня з’явилась. разом вони винесли до найближчого смітника усі речі, що залишились після моєї сестри. Навіть одягу дитячого і того не залишили.
Тоді сестру мама моя прийняла. Я чим могла допомагала, а коли в Іспанію поїхала на роботу, то вже щомісяця їй по двісті євро змогла передавати. Добре, що мені одразу з роботою пощастило і зарплатня у мене була досить хороша, тож моя сім’я відсутності тих грошей не відчувала.
Я за кордоном п’ятий рік. Увесь цей час усіляко підтримувала сестру. Окрім основної суми, дарувала ще на свята їй і діткам, передавала передачі з продуктами. Це для мене було як само-собою зрозумілі речі. Це ж Оля, сестричка моя. Вона теж не байдикує, працює. та й мамі допомагає. Ну а хто підтримає, як не сім’я?
Ну а в минулому місяці я не могла сестрі нічим допомогти. До мене доньки із дітками приїхали, вони тут вирішили осісти. Поки роботи не знайшли, то я і квартиру винайняла і за харчі оплатила. Та й з дітьми п’ятьма витрат досить багато, тож на сестру у мене просто не залишилось грошей.
Восьмого числа, якраз тоді, коли я переказувала сестрі гроші, вона зателефонувала і поцікавилась, чи не забуа я про неї. Я якось не одразу й зрозуміла, про що власне, йдеться. Коли ж до мене таки дійшло, я вибачилась і сказала, що напевне, певний час не зможу її підтримувати, адже витрати стали значно більшими, а заробіток на тому ж рівні. Пообіцяла лиш передачу передати з речами дитячими та й то із майбутньої зарплатні.
— Тобі не здається, що потрібно було хоча б попередити? – почула я голос сестри з нотками металу, – Я маю певні плани, я розраховую на ці гроші у мене кредити в кінці кінців, а ти мені в останній день заявляєш, що їх не буде. Це не по-людськи. Хоча б совість мала. І що тепер мені робити? Де я візьму тих вісім тисяч на кредит? У мене ж зарплатня менша, а жити за що маю – сказала вже плачучи.
Я була вражена словами сестри. От просто глибоко вражена. Коли я клала слухавку, то прямо руки трусились. Згодом мама подзвонила. Вона м’якше, але ті ж слова повторила. Подякувала спершу, а потім моралізувати почала, що так не можна чинити. Якщо п’ять років з місяця у місяць я гроші висилала. то сестра на них розраховує вже й надалі. А от так узяти і просто сказати, що немає не можна, бо людина у дуже скрутному становищі через мене опинилась.
Я мала ті гроші, звісно ж і уже думала іти переказувати, але чоловік спинив. Дуже був на мене сердитий за те, що я навіть подумала про те, що маю від своїх дітей забрати, бо сестра взяла в кредит телевізор за сорок тисяч.
Місяць минув, а я і досі все про те ж думаю. Хоч сестра більше і не дзвонила, але мені з голови та ситуація не йде ніяк.
Може таки виручити її востаннє? Ну справді, виходить що тому виною я. Їй же дуже важко самій із дітками. а тепер ще й борг такий з’явився
15,06,2023
Головна картинка ілюстративна.