fbpx
Історії з життя
Я розуміла – він злиться на те, що немає сенсу платити донькам, які навіть татом його не називають, а скоріше недолюблюють свого рідного батька. Я йому говорила, що дівчатка не винні, це так їх налаштували, але він і чути нічого не хотів

Моєму синові 34 роки, був одружений, розлучився, «залишив» дітей. Ну як залишив – був викинутий з квартири дружини з сумкою речей, хоч вклав він в цю квартиру дуже багато: ремонти, будматеріали, нові меблі, вся інша обстановка. Але «звільнений» з сім’ї він був з наступним формулюванням: «Твого нічого тут немає, ти злидар, працювати не вмієш, дітей ти не гідний! Будеш рипатися і приходити в цей будинок – викличу правоохоронців, мало не покажеться!». Син розійшовся з дружиною не через невірність чи характер, а просто через те, що не крутий бізнесмен.

Не буду повністю виправдовувати сина, він дійсно без ділової жилки. Він може бути роботягою на будівництві, але не більше. Його батько – такий же, але я спочатку розуміла, що виходжу заміж не за гроші, а через гарну зовнішність чоловіка, але в моєму випадку було розлучення через його постійні походеньки. Тому розлучилася, замкнулася і просто ростила сина. До речі, коли син одружився, я вже бачила, що майбутня невістка хоче зробити «генерала з солдата», але я їй відразу сказала, що нічого в неї не вийде. Вона сказала: «Це ми ще подивимося!». Ну ось і подивилася!

У шлюбі у сина з невісткою з’явилися дві дівчинки з різницею в два роки. Я хвилювалася – невістка жодного разу в житті не працювала, син один крутиться за невисоку зарплату, я нічим допомогти не можу (зарплата маленька), свати теж (вони п’ють), навіщо народжувати? Ну добре, що в невістки своя двокімнатна квартира, що дісталася їй від бабусі з дідусем, але це все! Син тільки школу закінчив і технікум за будівельною спеціальністю, а тому не міг бути на високій посаді, та ще й в молодому віці. Але вони не думали, народжували! А потім: бам – і розлучилися, коли молодшій внучці було 2 роки. Сваритися набридло. Дружина відразу подала на аліменти.

Син дуже переживав, намагався налагодити стосунки в сім’ї, все без толку. Прийшов жити назад до мене додому – у нас дві кімнати, кожному по кімнаті. Мало не почав випивати від переживань, але йому погано від того, швидко зрозумів – що не його це вихід. Був в постійних роздумах, а потім завербувався на будівництво в інше місто і поїхав, коли дізнався, що дружина вже замінила його на іншого, багатого, і вони живуть разом.

Образився на неї сильно, особливо дійняв його той факт, що дружина змусила доньок називати чужого дядька «татом», а дівчаток налаштувала проти свого рідного батька.

Син не платив грошей. То паспорт втратив, то кинули його на будівництві, то ще якась його вигадка. Я розуміла – він злиться на те, що немає сенсу платити донькам, які навіть татом його не називають, а скоріше недолюблюють свого рідного батька. Я йому говорила, що дівчатка не винні, це так їх налаштували, але він і чути нічого не хотів. І взагалі, каже: «Дружина хотіла бізнесмена? Отримала? Так нехай він і платить за все, на всьому моєму готовенькому живе, що я в квартирі зробив».

Минуло багато років, ми не спілкувалися з невісткою, онучок вона мені теж не хотіла навіть показувати. В принципі, вона нічого від нас і не просила, все якось забулося. Але я за чутками дізналася, що у невістки зіпсувалися стосунки з її бізнесменом, а потім він і зовсім її кинув. Мабуть в цей момент вона про нас сином і згадала. Його знайти не змогла, а до мене заявилася із документом: за весь цей час у мого сина накопичився борг по аліментах – майже 400 000. Мене аж піт кинуло! Невістка каже: «Ну що з вашим сином робити? Садити? Я ж це запросто зроблю! Думайте!».

Я в сльози – мовляв, давай мирно вирішимо, у мене таких грошей немає. Вона каже: «Зате у вас квартира є!». Але як я продам квартиру? Купити потім однушку? А сина, якщо що – куди? Та й на однушку потім не вистачить грошей! Невістка пропонує: «Продайте кімнату сина, вона приблизно так і буде коштувати. А син ваш, якщо що – запрацює і викупить назад цю кімнату, якщо вас пошкодує!». Не хоче невістка миру, сказала, що якщо протягом пів року всіх грошей не буде, то сяде мій син. Я йому дзвонила, а він відмахується, мовляв – не бійся, вона просто залякує. А я місця собі не знаходжу, тепер напевно треба ріелтора шукати, щоб одну кімнату продав в моїй квартирі. Я не допущу, щоб мій син сидів. Що ж мені робити, підкажіть?

Фото – ілюстративне.

Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!

Заголовок, головне фото, текстові зміни. – редакція Інтермаріум.

facebook