Я саме чашки брудні перемивала, як на кухню сваха увійшла. Ніби, не вона мені двері щойно відчинила. Стала, руки в боки і питає: ” а що то ти “господиня” тут робиш?”.
Я з дитинства привчена і до роботи і до порядку у домі ідеального. Та я не засну, якщо знатиму, що в мене де пил є, а чи підлоги на ніч не помиті.
Так, я господиня хороша і без зайвої скромності усім це кажу. Я ж помічаю коли на гостині у подруг буваю, що їм д-у-уже далеко до порядків моїх.
Оце я про сваху свою скажу. Мені особисто, не приємно оком павутину у кутку чіпати, а чи порохи під холодильником бачити. Ну прибери ти, витри вікно, змети ту павутину, вимий посуд, аби раковина блищала. Але їй усе одно.
У мене руки самі-собою, щоразу, як я поріг її дому переступаю, беруться за віник, а чи до губки, аби кахель на кухні вимити. Живемо ми поруч, тож забігаємо на гостину одна до одної часто.
От і того дня я на чай прийшла. Принесла ящик яблук на дозрівання зимових із нашої дачі. То поки сваха їх на балкон понесла, я за звичкою пішла на кухню порядку навести.
Стою, чашки перемиваю, бо ж бачу, що вона їх мила, але явно тоді телевізор дивилась, бо то й миттям не назвеш. Саме ножиком біля ручки стирала бруд, як сваха зайшла на кухню.
Такою, я її вперше побачила. Стала, руки в боки і як гарикне:
— А що це ви “господине” тут робите?
Я знітилась. Як “що я роблю”? Сама ж мене пустила. А та продовжує:
— Яке ви право маєте тут хазяйнувати? А чи вас не вчили елементарного етикету в дитинстві? Що не прийдете, то лізете своїми руками у кожен кут. А може досить? Додому йдіть і там метіть і шкрябайте.
Взяла і виставила мене за двері.
Можете собі уявити, вона тепер зі мною не вітається. Тобто, у неї брудно, я допомагаю і я ж винна?
От що за логіка у людини, як її зрозуміти можна?
23,11,2023
Головна картинка ілюстративна.
