Я саме поспішала до Семена. Дорогою у магазин забігла дещо прикупити і коли до кас ішла зовсім не дивилась, куди саме прямую, от і налетіла на когось. Вибачилась машинально і далі йти, але той чоловік мене наздогнав. То був Максим, найбільша любов усього мого життя. Багато років тому він залишив мене без пояснень. Його фото і досі на моєму столі, я з ним розмовляю. Не втрималась таки, вирішила запитати, що ж стало причиною. Почуте, мене перевернуло моє життя усе із ніг на голову.
Коли Степан зліг, я одразу вирішила, що доглядатиму його по мірі своїх сил. на той час він із дружиною своєю розлучився. а доньки із ним знатись не бажали. добре, що жив він не далеко, то я й бігала до нього тричі на день. Його пенсія ішла на підгузки і аптеку, а свою я на їжу для нас двох витрачала. а скільки нам треба?
Степан мій друг із раннього дитинства. Батьки по роботам а ми із ним на вигоні корови пасли. Ой усього і не пригадаєш, той період і досі найщасливіший у моєму життя. Природа, свобода і нескінченне літо.
Відтоді він мені був ближчий від брата. З ним, а не з подругами я сокровенним ділилась. разом і у юності були і у інституті навчались. Він на моєму весіллі був за дружбу, навіть зі служби відпросився. от так ми все життя протоваришували і у старість увійшли з тією ж дружбою міцною.
Біжу на днях до Степана. Заскочила у магазин, аби докупити дещо для нього. Поспішаю. бо ж знаю. що якщо не прийду о дев’ятій він буде нервувати. Знаю, що чекає, а як на зло, у той день проспала. І от дивлюсь в один бік. а йду у інший. налетіла на когось, не дивлюсь навіть на кого. Вибачилась і далі собі до кас біжу, аж тут мене хтось за рукав чіпає:
— Даринко, ти? Скільки років минуло, а вона і досі така ж красуня. Я одразу тебе впізнав.
Поглянула і ноги стерпли. Стоїть переді мною Максим – кохання усього мого життя. Ой, леле, колись він не пояснивши нічого залишив мене і поїхав у невідомому напрямку. Я ледь пережила ту новину. Якби не Степан, то б і не знаю, чи вижила б.
Він мені компліменти говорить, а я не втрималась прямо запитала, чому ж він тоді мене залишив. Розповіла, що через нього і доля у мене не склалась. заміж вийшла тільки, щоб його забути, та не склалось у нас. Розповіла і про фото його, яке у мене на столі і досі стоїть.
А він дивиться на мене в усі очі і бачу сльоза покотилась по щоці:
— То й ти досі мені душу краєш? Степан же мені усю правду розповів. І про те. що ви з ним зустрічались і про те, що ти мені не наважувалась зізнатись, що його кохаєш. Я ж тоді одразу поїхав за розподілом так далеко, як тільки зміг, аби не заважати вашому щастю. Я й досі ось, – і показує моє фото у своєму гаманці. – Досі не можу зрозуміти, як ти так могла.
Я все, що в руках тримала – зронила. Ми з Максимом ще довго ходили парком, розмовляли про життя, яке прожили кохаючи одне одного і не будучи разом. Максим має родину гарну. на відміну від мене, хоч дружину свою і не кохав, а зумів вибудувати гарну сім’ю, має трьох дочок і двох онучат. Ми обмінялись телефонами і повернулись кожен у свій світ.
Того дня я до Степана піти не змогла. Набрала його доньку, пояснила, що не здорова і більше не маю змоги за татом їхнім дивитись, а вона мені у відповідь сказала, що не збирається ніякої участі у його житті приймати і що з ним буде, її не обходить.
Три дні минуло, а я все ніяк не можу до тями прийти. Треба піти до Степана, а я не можу. треба його глядіти, а я і бачити його не бажаю.
Що тепер робити? І шкода його як людину і прикро, що долю мою своїми словами неправдивими перекреслив назавжди.
І як мені бути? І як вчинити по-людськи?
05,04,2023
Головна картинка ілюстративна.
