Я сестру свою ніколи зрозуміти не могла, але остання її витівка мене просто з колії знесла. Говорила я з нею уже тричі, попереджала, просила, та хто ж мене чує? Чоловік спочатку сміявся, мовляв яке мені діло до того є. Але коли на порозі Ольга стояла з понурою головою. вже й йому не но сміху стало.
Сестра моя має дуже складний характер. Жінка вона гарна, але авторитарна і безкомпромісна. Все має бути тільки так, як вона сказала і у цілому світі існує лиш дві думки: її і не правильна. При всьому цьому вона ледь животіє на зарплатню контролера у вбиральні. Має вона три вищі освіти, але високо піднята голова і характер не дали їй змоги влаштувати кар’єру і особисте життя.
Ми з нею спілкуємось, проте дуже вже рідко і з перемінними успіхами. Мені важко з нею розмовляти, знаєте, ніби камінь на плечах після того, як я трубку кладу. Сили зникають і аж голова крутиться. Що й казати, людина вона особлива.
Є у моєї сестри єдина донька – Ольга. Саме через неї, через те, як сестра моя її виховувала і були у нас непорозуміння найбільші. Скажу так, Ольга жила тільки по маминому слову. Здається, вона і дихати самостійно не може до своїх сорока не заміжня і міцно пришита до маминої спідниці. Хоча, на відміну від сестри моєї, вона таки зробила непогану кар’єру і є викладачем в одному зі столичних вишів. Студенти її люблять і поважають, а чому ні, якщо та дитина на парах тільки вільна. Тільки там вона говорить, а її слухають і до думки її прислухаються.
Однак успіхи доньки для сестри моєї не успіхи ж зовсім. Вона знецінює її досягнення і навіть, коли та докторську в сорок захистила, сестра таки знайшла що сказати, аби довести, що приводу для гордості в тому немає .
А три місяці тому телефонує мені сестра і не звідкись – з карети швидкої. Ледь говорила, але таки прорекла, що якщо вона на той світ потрапить нині, то єдина хто її за руку туди провів і двері відчинив – Ольга.
Я до племінниці. Що? Як? А та потупившись сказала, що сьогодні розповіла мамі новину про те, що вона на п’ятому місяці. Тут і я отетеріла. Ольга і кроку вбік не ступає без маминого схвалення. Та їй триста разів на день телефонує, а тут при надії? Я щиро рада була за племінницю, але в мене було одне питання – коли вона примудрилась при такому контролі?
Так от, сестра моя почувши новину здійняла бурю і сказала, що нічого подібного не буде і Ольга повинна зробити все, аби вони про це забули. Якщо до сорока вона казала своїй доньці, що та ще надто юна, то вже після говорить, що та сива і ніякого продовження роду бути не може. Заявила, що вона проти і точно не очікувала Олиних слів у відповідь.
Ольга, хоч і очей ніколи на маму не піднімала, а тут затялась, мовляв, хай мама гопки скаче, а вона подарує їй таки онучку. Вже й ім’я обрала. От на цих словах мою сестрицю швидка і вивезла.
Я просила сестру схаменутись, і сварила і моралізувала, але та ж мене ніколи не чула. Вона проти і якщо Ольга на це піде, то вона їй не дитина зовсім і край. Розуміла я що тут коса на камінь, але стала чекати що воно далі буде.
Виписали мою сестрицю, а вже за годину стояла на моєму порозі племінниця із торбою речей. Очі в підлогу: мама з дому виставила. Звісно, я її впустила, а куди піде бідося на п’ятому місяці.
Впустити я її впустила, та разом із нею у мій дім розлад увійшов. Я ж маю двох дітей уже дорослих. Живуть вони окремо, орендують квартири обоє. І виходить так, що я свого часу заявила що молоді що б то не було повинні жити окремо, а сама візьми і прихисти племінницю.
— Тобто чужа дитина тобі за своїх рідніше? – уже запитують у мене обоє.
Я їх розумію, адже усім нині не просто. Але чим довше Ольга в нас живе, тим більше мої діти віддаляються. Дуже їм прикро на таку несправедливість. А Ольга з’їхати поки змоги не має – кредит вони у минулому році на капітальний ремонт брали. Сума там така, що могла б вона собі однокімнатну придбати, за ті гроші. Їй ще рік платити щомісяця і так ледь кінці з кінцями зводить.
А в мене діти прямо самі не свої стали. Телефонують і геть говорять інакше, ображено. Питаю, як онуки, а донька видає:
— Нащо тобі мої діти, тобі он твоя донька нова онучку подарує скоро.
Ну що це таке? Як же бути мені тепер? Як дітей заспокоїти? Невже заради миру і гарних відносин мені справді Ользі на двері вказати треба?
Ангеліна К.
16,02,2023
Головна картинка ілюстративна.
