fbpx
Історії з життя
Я скинула в передпокої босоніжки і пройшла в кімнату. Краєм ока побачила, як мати мого хлопця ногою поправила моє взуття, щоб стояло рівно. Далі більше

Думала, що мене не торкнеться таке. Чесно кажучи, при серйозних відносинах в першу чергу дивилася на матір потенційного нареченого. Нічого смішного. Я молодша в сім’ї, а всього нас три сестри. Тому, ще зі школи наслухалася про свекрушеньок, які зроблять все, щоб їх синочка не образила недобра жінка під назвою «дружина».

Перший хлопець привів мене знайомитися через місяць. Я скинула в передпокої босоніжки і пройшла в кімнату. Краєм ока побачила, як мати ногою поправила моє взуття, щоб стояло рівно. Усе! Більше я з ним спілкуватися не стала. Це не дрібниця, а перший дзвіночок, що будеш завжди винуватою.

З іншим хлопцем ми зустрічалися довго, та й зараз друзі. Але невісткою стати не вдалося – мамою несподівано виявилася моя вчителька з домоводства. Був такий предмет, де дівчаток навчали шити, готувати. Її фразу: «Та хто тебе, заміж візьме?» – я запам’ятала. Це коли вона вчила штопати носок, а я просто його зашила, ніби хтось буде носити ці драні шкарпетки!

П’ять років з чоловіком прожили, з’явилася дитина. Свекруха ні в що не втручалася. Якщо просила допомоги – не відмовляла, хвалила мене, при непорозуміннях завжди поступалася, говорила: аби вам добре було. У суперечках завжди брала мою сторону. Говорила синові, що поступися жінці, а та ласкою не образить.

Скінчилося моє щастя, коли свекри продали свою велику квартиру на околиці і купили однокімнатну в сусідньому будинку, та ще дачку за містом.

Як водиться, ми обмінялися запасними ключами, ну мало що!

Свекруха внадилася приходити, коли ми на роботі. Прийдеш втомлена, а у мене на кухні відро огірків і записка: «Накрути огірочків на зиму, донечко». А може, у мене інші плани? Або вранці я в поспіху шукала рукавички тонкі, ящик витрусила на диван. Приходжу, а все рукавиці і шкарпетки в стопочки складені. Або як не прийду – у кота завжди повна чашка так не можна, він розтовстіє, треба давати дозовано і по годинах. Вчора пакет зі сміттям винесла, я посилаю чоловіка, а відро порожнє!

Я терпіла-терпіла, і висловила все, так вона здивувалася, навіть мені здалося, щиро. Вона ж допомогти хотіла! А я розумію так, що мені вказали, яка я погана господиня. Як це виглядає з боку? Ви б стали терпіти таке? Як віднадити її приходити до нас, коли нас не вдома?

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page