fbpx

Я справді написала тоді йому це, адже вірила в наше кохання, думала, що він просто заплутався, але зробить правильний вибір. Ми з Віктором познайомилися на роботі і я одразу в нього закохалася, але він не звертав на мене уваги.

Подейкували, що він підбиває клинці до доньки шефа, але я не слухала ці плітки. Для мене Віктор був принцом на білому коні, який просто зараз зачарований, але чари спадуть і він зрозуміє, хто його кохатиме вірно і віддано все життя.

– Інно, відкрий очі він кар’єрист і готовий взяти доньку шефа заради кар’єри, а не через кохання, – казала мені подруга.

Я хотіла в таке вірити, що він не кохає її, а колись полюбить мене.

Для всього колективу стало несподіванкою, що наш директор забрав доньку за кордон під приводом, щоб пройшла стажування, але всі розуміли що він не хоче такого зятя як Віктор. І ось цей період Віктор звернув увагу на мене. Я була на сьомому небі від щастя, а коли він запропонував мені вийти за нього заміж, то я повірила, що буду щасливою завжди.

Для мене була раєм наша однокімнатна орендована квартира, ми вже жили пів року і готувалися до весілля. За цей час тільки раз поведінка Віктора викликала у мене занепокоєння. Це сталося тоді, коли він запропонував взяти позику на весілля, щоб зробити його пишним і запросити весь наш колектив включно з дирекцією.

– Вікторе, ми ж відкладаємо на власне житло, я не розумію для чого ці велетенські витрати на людей яких ми навіть не знаємо.

– Так треба, Інно, треба заводити знайомства щоб потім мати більшу зарплату і кращу посаду. Ти просто слухайся мене.

– Як не дивно, але кар’єра Віктора пішла вгору вже через кілька років ми змогли переїхати у власне житло, далі він купив собі нову машину і заговорив за дітей.

– Інно, пора думати про спадкоємця, а як візьмемо Владислава Миколайовича в хресні, то життя наше піде ще легше.

Я дуже хотіла дітей і якщо це станеться через таку причину то мені було байдуже, головне, щоб була наша спільна дитина.

Про те всі спроби були невдалими і скоро мене ощасливили звісткою що я ніколи не стану матір’ю. Віктор це сприйняв дуже болісно і я думала, що він переживає через мене, але все виявилося доволі банальним:

– Я стільки років витратив на тебе, замість того, щоб будувати стосунки з жінкою, яка подарує мені спадкоємця! Сподіваюся ти все розумієш і підеш сама, якщо мене кохаєш.

Ось тоді я й написала листа в якому були ті рядки через, які мені зараз палають щоки від однієї думки, що я була така наївна. Але ось Віктор стоїть у мене на порозі через десять років і простягає мені цього листа, як аргумент вернутися до мене.

– Інночко, ти сама писала що кохатимеш мене вічно і чекатимеш мене вічно. Я зрозумів, яку колись дурницю вчинив і тепер я прийшов до тебе, щоб ми були щасливі разом.

– Вікторе я писала ці слова тоді десять років тому, коли була ще певна того, що ти мене любиш. Але час показав, що чоловіки які люблять так себе не ведуть. Тому у мене не було більше ні бажання, ні сенсу продовжувати тебе кохати. Я кохаю свого чоловіка, який показав мені, що таке бути дружиною, бути жінкою, бути мамою його дитини.

Він почав бурмотіти, що ніхто його не розуміє, чому жінки в його житті такі, але я не бажала це слухати і закрила перед ним двері. Дякувати Богу, в моєму житті є чим зайнятися, навіть, нарізання цибулі набагато приємніша процедура, ніж розмова з Віктором. Ось так життя повернулося і хто б міг про це подумати десять років тому?

Автор Ксеня Ропота

You cannot copy content of this page