Тоня Матвієнко, співачка і донька відомої виконавиці Ніни Матвієнко, розповіла у нещодавньому інтерв’ю, скільки саме отримує допомоги у Європі, та куди витрачає отримані кошти.
Нагадаємо, нещодавно зірка зізналася, що виїхала до Великої Британії саме через відсутність заробітку в Україні. Наразі співачка отримує виплати в чужій країні на себе та свою 6-річну доньку Ніну.
За словами Тоні Матвієнко, щомісяця їй виплачують допомогу у розмірі 620 фунтів стерлінгів.
Також в інтерв’ю Тоня Матвієнко зізналась. що окрім цих коштів має також і маленький гривневий дохід. Саме його вона витрачає на найнеобхідніше: їжу, бензин. А от фунти виконавиця намагається економити і відкладає.
“Я стараюся гривні витратити, а фунти відкладаю додому. Мені вистачає. Я собі одяг не купую. На їжу нам вистачає. Нам ще дали машину – ось це ще одне, на що витрачаються гроші. 70 грн за літр бензину. Однак ми далеко нікуди не їздимо, тому я ще встигаю відкласти”..
Серед іншого співачка також розповіла, чим найбільше її здивували британці. За словами тоні Матвієнко там не звикли користуватись меседжерами. Місцеві жителі надають перевагу електронним та звичайним листам.
“Вони не користуються Viber чи Telegram. В них все листування через електронну пошту. Або, наприклад, я записувалася до лікаря і мені мало прийти запрошення – справжній лист. Це їхні закони. Спочатку це мене сильно дратувало і я вже трохи звикла”.
Зірка також додала, що більше не може бути за кордоном, тому вже найближчим часом планує повернутись до України:
“Я прийняла рішення, що повертаюся, тому що я більше не можу витримати тут. У мене вже навіть квиток куплений. В мене вже немає такого страху та стресу, який я переживала. Я хочу бути вдома”.
04,10,2022
Головна картинка ілюстративна з вільних джерел. Колаж.
Популярні статті
- Ну а що я мала робити? Стоять вони навпроти мене і аж світяться обоє щастям. Прямо при ньому казати: ” Доню схаменись, куди ти свою голову сунеш?”. Мені виховання такого зробити не дозволяє та й він ніби хлопець непоганий
- Є такі люди, які в місті просто не можуть жити, все на них тисне, нема чим дихати, нема на чому оку спинитися. Я саме така людина і хочу вам розказати, як я колись давно їхала в місто за «женихом» та мало не втратила сім’ю і себе
- — Краще б ти не дарувала мені ніякої квартири, – сказала донька захлипавшись. – Більше негараздів після твого подарунку ніж радості в моєму житті.
- Принесла я чоловіку отой судок і як було, на постіль перед ним поклала: “Або кажи щось свої мамі, або відвозь назад у село. Я вже більше не можу такого терпіти, ну скільки ж можна?”
- Заїхали мої племінники і наче перші тижні лиш до всього приглядалися і характеру не показували, а потім потроху-потроху вже я почала розуміти, що я в своєму домі не ґаздиня. Не там стала, не там сіла, не те з’їла. А я ж за собою бачу, що я все гірше до ліжка гнуся