Мені виповнилося 30 років, коли я став батьком. Зараз розповім вам свою історію.
Я навіть не знав, що маю дочку. Я був звичайним хлопцем, робив імпульсивні вчинки і не думав про наслідки. Жив у своє задоволення і ніколи не думав про майбутнє.
У мене була своя квартира та престижна робота. Дівчата змінювались у моєму житті так, що я і імен не запам’ятовував. Про сім’ю я не думав ніколи. А навіщо? Я належав сам собі ніяких обов’язків, щиро вірив, що так буде завжди. Але доля склалася інакше.
Того дня я вийшов із дому і натрапив на коляску. Я думав, що це друзі так вирішили з мене пожартувати. Коли я спробував заспокоїти дитину, я знайшов записку: “Саша, виховай нашу доньку. Її звуть Анжела. Документи знизу”. Я викликав відповідні служби, все пояснив і поїхав спокійно на роботу.
Але вся ця історія мені спокою не давала. Я уявлення не мав, хто ж мама тієї дівчинки і чому саме мене вона вирішила назвати татком своєї дитини. перекрутив того дня в голові купу варіантів, але нічого не міг згадати, надто нетривалі я мав стосунки.
Я сидів і чухав потилицю. Я просто не знав, що робити далі. Щоб спати спокійно, я зробив тест. Це була і справді моя дитина. Але хто її мама, я гадки не мав.
Доньку я забрав, адже не міг уявити, що моя дитина ростиме десь одна. Так, спочатку було дуже важко. Донька плакала, не давала мені спати. Я вчився міняти підгузки та замішувати суміш. На роботі я засинав прямо за робочим столом, але від цього не відчував себе менш щасливим.
Я найняв няню для донечки, бо не міг покинути роботу. Це була чудова жінка. Настільки добрих людей я ніколи в житті не зустрічав. Вона сяяла тим добром із середини і зігрівала ним усіх довкола. Я ніколи не зустрічав таких людей. тепер я летів додому і ніякі друзі не могли мене переконати затриматись хоч на хвилинку з ними.
Я не раз замислювався, що саме таку дружину я хотів би. Після кількох місяців її роботи у мене, я зважився і таки запросив її на побачення. Вона погодилася.
Ми одружені вже два роки. Разом виховуємо трьох наших діток: двох її синів і мою доню. а нещодавно я дізнався, що стану татком четвертої дитини.
Чи міг я мріяти про таке? Точно ні. У мене завше були інші пріоритети. але наскільки ж я вдячний Всевишньому за все, що я маю зараз. Оце справжнє життя.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
