Я стояла і кліпала очима, бо від несподіванки не знала, що мушу казати. А Василь, нічого так, сміється і піджартовує. Саме з того моменту я раз і назавжди припинила спілкуватись зі сватами. Його жінка і досі не розуміє чому і вважає, що я носа задерла.
Ми зі сватами моїми хоч і жили в одному містечку усе життя, але наші шляхи ніколи не перетинались. Василь з Ганною працювали в іншій сфері і до купи нас звело лиш весілля дітей.
Сват і сваха приходили до мене перший час, ми намагались дружбу зав’язати, однак чомусь не вийшло. Все ж друзі вони з юності і з дитинства залишаються, а може то я консерватор. Ми віддалились якось.
Але, діти собі жили, а ми зі сватами бачились дуже рідко. Ото лиш на святах спільних, чи у дітей коли перетнемось. П’ять років так собі все було, аж доки, в минулому році не виповнилось мені 55.
На свій ювілей я запросила багато гостей. Хоч і вдома святкували, та я замовила виїздну кухню, бо сама б не справилась. Прийшли і друзі і співробітники і знайомі. Принесли багато квітів і в букетах і так. Квіти заполонили дім і я була щаслива такій увазі.
А тепер уявіть, що на свято моє спершу прийшов сват, а потім уже сваха. Сват привітав, вручив три найдешевші троянди в целофані, а потім влаштував цирк справжній. Коли сваха зателефонувала і повідомила, що вже на підході. Сват стрепенувся і зі словами:
— А в моєї Ганусі сьогодні день ангела. – вхопив одного із розкішних букетів, який стояв у вазі і пішов із ним зустрічати дружину. – А це, – каже пафосно. – для коханої дружини.
Свідком тієї сцени і донька моя була, тож коли я хотіла було свата спинити, вона мене узяла за руку і відвела убік. “Хай собі” – мовила похитавши головою.
Звісно, я при свасі нічого не стала говорити, бо розуміла у яке незручне становище її поставлю, та свату наодинці висловила все, що про його вчинок думаю.
— Та ті квіти за тиждень смітник прикрашатимуть. Що тобі шкода?
Він, навіть вибачатись не став.
Відтоді сват і сваха порогу мого дому не переступають, і я стараюсь ніколи з ними не перетинатись. Донька ображена, каже що через букет якийсь не можна от так себе поводити. Але для мене то не якийсь букет, то вчинок після якого я вже й “добридень” сказати не маю бажання.
Ну от скажіть, ви б стали підтримувати спілкування після такого?
Головна картинка ілюстративна.
