Та й онучка моя тільки двадцять років має і я їй в очі про це сказала і при ньому:
– Іринко, в тебе ще таких Ігорів буде сто, а молодість твою ніхто не верне! Ти ще надто молоденька аби життя своє на кухні провести.
– Ба, але ж я його люблю!, – дивувалася онучка.
– А він тебе любить?
– Звичайно!
– А в чому то виражається? Чи він тебе опікає, чи він тобі допомагає, чи він тебе обіймає просто так?
– Ну, ба, він вчиться любити і я вчуся.
А він те все слухав і робив вигляд, що це не про нього. От же живжик! Тільки очима по квартирі водив, наче вже прикидав, що після того, як мене не стане, він цю квартиру продаватиме.
Ой. Як ще вчиться, то вже й не навчиться. Синові я сказала аби згоди не давав і подумав та добряче за ним прослідкував, бо син мій заможний, а люди ласі до дармових грошей.
Але хто мене слухає? Проте, вийшло на моє, хоч і шкода.
Весілля було пишне і багате, молоді, як з картинки. Матвій подарував молодим квартиру, хоч ще й не оформив її на доньку, а зять аж світився від щастя.
Далі молодята поїхали на медовий місяць і ось там все пішло не так, але я рада, що моя онучка нарешті проявила характер, який я передала їй через свого сина, бо то мій характер!
Вона приїхала до мене, а не до матері і батька, бо не могла дивитися їм в очі.
– Ба, то все правда, що ти казала! Він абсолютно змінився відколи ми одружилися. Я все мала за ним роботи, і піклуватися лише про нього, і оберігати лише його.
Отож, онучка вирішила, що, коли й на відпочинку все буде йти так, як вдома, то вона все закінчить. І ось наче все добре, але потім вона помітила, що Ігор ховає від неї телефон, але повідомлення приходять регулярно. І ось, коли він забув телефон, то вона побачила, хто ж то йому так виписує і виявилося, що банк!
– Йому писали, що він має віддати гроші і сума доволі велика. Але він мені казав, що добре заробляє і працює в компанії заступником директора.
Хлопець почав казати, що у нього проблеми на роботі і він хоче аби батько Іринки віддав позику замість нього.
– Але він купив нам квартиру і подарував путівку, – здивувалася вона, – тато не дасть тобі грошей.
– Чого це?, – здивувався хлопець, – він не хоче твого щастя?
– А моє щастя залежить від твого кредиту?
– Так, бо як я не погашу, то навіщо мені така дружина?
Онучка почала нарешті думати, як це все гарно починалося і ось тепер її тато має купити їй щастя, а вона тоді для чого? Ігор же казав, що вона – його життя, а тепер що? А потім вилізли всі дрібниці, які є в людей, які тільки починають жити разом.
Ігор вийшов з кімнати впевнений в тому, що дівчина нікуди не дінеться, бо вона його кохає. Але Іринка взяла і замовила квитки додому, його кредитку викинула і поїхала додому. Він їй сто разів телефонував та залишив багато гнівних коментарів, але їй було все одно.
Проте, Ігор вернувся і почав говорити, що прощає Іринці, що вона його не правильно зрозуміла, він сам розрахується з боргами і сказав, що мріє про дітей. Але вона вже не слухала і так вона не встигла побути одруженою жінкою.
Син ще ходив невдоволений. Але я сказала, що я його попереджала, тому хай залишить дитину в спокої. Головне, що все обійшлося хай і так.
Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.
Фото Ярослава Романюка
Автор Ксеня Ропота
