Мені потрібні були гроші, адже молода сім’я завжди потребує грошей. Я тоді одружився і вже мав піврічного сина.
Приїхав і в машину до мене кішкою заскочила жінка і просто наказала їхати за машиною, що якраз виїздила з двору і назвала номери напам’ять.
Я і здивувався, і не дуже, бо ревниві жінки трапляються часто. Але такого повороту подій – не сподівався. Машина петляла по місту, а далі зупинилася біля багатоквартирного будинку і кілька хвилин чекала під під’їздом. Далі двері відкрилися і тонка жіноча постать сіла в машину. Жінка в салоні мало не завила.
– От же ж син пса. Так і знала! Брехливе створіння! Як же після цього з ним жити?
Далі жінка наказала їхати за машиною і всю дорогу сипала прокльони в адресу розлучниці та чоловіка. Машина звернула до ресторану і зупинилася. Ми бачили, як чоловік допомагає жінці вийти з авто, галантно подавши їй руку. Самих людей важко було розгледіти, та я навіть жінку в салоні ледве бачив, бо вона одяглася в чорне, а на голову одягла чорний капюшон. Я бачив лише пасмо білявої коси, що звисала по шиї та риси жінки, вона мені видалася доволі вродливою.
Далі вона попросила відвезти її додому і розплатилася.
Я обговорював цю історію з колегам і ми ще робили версії щодо майбутнього цього чоловіка. Але некрологу чи повідомлення в «Надзвичайних новинах» не було. Після того я ще кілька разів бачив це авто біля готелів і ресторанів, але з часом перестав звертати на нього уваги, бо були інші клієнти з іншими дивними забаганками.
Пройшло багато часу і якось на світлофорі я доганяю це авто, точно це, бо номери просто вкарбувалися в пам’ять. Я перегруповуюсь і зазираю в салон автомобіля. Там сидить чоловік і білявка, та білявка, яку я возив. Риси її і коса та сама. Вона мило всміхається цьому чоловікові і дивиться на нього з таким обожнюванням, що мені аж недобре стало.
Як жінка може бути настільки лицемірною? На словах вона готова була його звести зі світу. Я був певен, що після такого вона кине зрадника. Але ось проходить всього кілька місяців, а вона йому посміхається, ніби нічого й не було! Я був просто шокований. Я не кажу про чоловіка, бо всяке буває, але коли ти знаєш, що он він веде іншу жінку в ресторан, а ти сидиш вдома та шпигуєш, а далі плачеш в подушку і обзиваєш його останніми словами, а тут опп – щаслива дружина, яка обожнює свого чоловіка.
Я розповів про їй випадок дружині. Але вона не була вражена лицемірством жінки, а навпаки.
– Ти бачиш на що йде жінка аби бути поруч з чоловіком. Якого любить? Втрачає пам’ять і повагу до себе.
– Але ж так не можна! Це якесь викривлення пcихіки!
– Ой, жінка й не на таке кожного дня йде. Чи ти думаєш, прикидатися, що я люблю тобі готувати це легше випробовування для моєї пcихіки?
Я геть не розумію цих жінок. Хлопці на роботі теж.
Фото Ярослава Романюка
