fbpx
Історії з життя
— Я тебе чесно про все попереджала, – доводжу чоловіку, – Ти прекрасно знав цю мою особливість і раніше з цим мирився. Що сталось тепер? Чому, от прям зараз тобі це стало не подобатись. Я ніколи не змінюсь і навіть, якщо дійде до розлучення я своєї поведінки змінювати не збираюсь і крапка

— Я тебе чесно про все попереджала, – доводжу чоловіку, – Ти прекрасно знав цю мою особливість і раніше з цим мирився. Що сталось тепер? Чому, от прям зараз тобі це стало не подобатись. Я ніколи не змінюсь і навіть, якщо дійде до розлучення я своєї поведінки змінювати не збираюсь і крапка.

З чоловіком ми разом вже 7 років, і 5 з них – одружені. До весілля і перші 3 роки після, все було чудово. А ось коли з’явилась дитина – все полетіло шкереберть. І проблема якась дивна, але тим не менш, якась нерозв’язна.

Коли ми зустрічалися і перші роки після весілля, ми жили просто чудово. Ми обидва працювали, у відпустку їздили на море, ходили в гості і на всякі розважальні заходи. Одним словом, життя вирувало і була задоволена.

Я завжди була прихильницею правильного харчування і взагалі вважаю, що чим менше їси – тим здоровіше будеш. І, так, готувати я не вмію і не хочу вчитися. Я досить заробляю, щоб купувати їжу. До нпояви дитини, ми харчувалися в кафе, і було все нормально. Ні, ну могли додому піцу замовити, або там овочі на салат купити. А фрукти у нас завжди в холодильнику в достатку, ну і шоколадка до чаю. І ніколи до мене ніяких претензій з боку чоловіка не було. А тепер…

2 роки тому ми дізналися, що станемо батьками. Всі зраділи. Поки я ходила при надії, на кухню я навіть не заходила, адже від будь-якого запаху мене мутило і чоловік нічого не вимагав. Потім з’явився малюк, і перші кілька місяців у нас по черзі жили бабусі. Вони щось готували або приносили з собою, я в подробиці не вдавалася.

І ось синочку виповнилося 3 місяці – він став спокійнішим, та й я стала висипатися. Нарешті хоч в салон сходила і в порядок себе привела. І тут чоловік заявляє, що я повинна готувати їжу. У нього, бачте, від напівфабрикатів і харчування в кафе він відчуває себе гірше, та й грошей багато йде. Так, з грошима, дійсно, стало важче – дитина – дороге задоволення. Але, стояти біля плити – це – не моє. Я його, до речі, про це попереджала. А тепер які до мене можуть бути претензії? А він все про їжу, і про їжу. Навіть не думала ніколи, що це може стати проблемою, і не думала, що він так багато їсть.

Почалися непорозуміння. Я не для того заміж виходила, щоб стати домогосподаркою. Хоч мама і переконує мене, що треба вчитися готувати і шукати з чоловіком компроміс, але я не збираюся так жити. Уже попередила його, що збираюся подати на розлучення. Хіба зараз не всі так живуть? Хіба жінка, взагалі от прям зобов’язана готувати? Врешті, якщо я хочу поїсти – готую салат, що заважає йому навчитись готувати котлети чи голубці? Заробляємо ми однаково гарно, але от саме я повинна витрачати життя на приготування того, що врешті стане перегноєм. Навіщо? От чому так?

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

facebook