Після розлучення я не стала заважати тому, щоб мій колишній чоловік бачився з сином.
Я сина не накручувала проти нього, навпаки виправдовувала, щоб дитина розуміла що у нього є як мама так і батько.
У моєму дитинстві батьки нас тягнули кожен на свою сторону, і це було дуже болісно.
Ось в один з днів чоловік приїхав за сином щоб взяти його до себе на канікули, я не була проти.
Але вже на наступний день пошкодувала.
Синові з собою я дала телефон, щоб з ним спілкуватися, його у нього забрали в перший день і вимкнули.
Коли я дзвонила на телефон колишньої свекрухи або чоловіка, вони не брали трубку, а коли брали говорили:
– Він на вулиці грається!
Мені не по собі було, що я не можу чути свого сина, але я гнала погані думки.
І ось канікули пройшли, чоловік сина привіз, але дитина була сама не своя.
Він був сумний і мовчазний, коли я підійшла і обняла його, він від мене вирвався зі словами:
– Я тебе не люблю!
Напевно ця фраза з вуст дитини звучить найболючiше.
Це що потрібно було говорити дитині, що б вона так говорила, не дарма вони не давали мені можливість з ним говорити.
Тільки зараз мені син розповідає, що вони йому кажуть, і це суцільний бpуд з відром помиїв на мою адресу.
Тепер як тільки приходять канікули, я не віддаю колишньому чоловікові дитину, так як він з своєю мамою тpaвмують йому пcихіку.
Вікторія, м. Житомир.
Опубліковано 7 лютого 2019 року
