Наталка просто неземної доброти жінка, ідеальна господиня і прекрасна мама, але її чоловік Вадим просто в очі, перед всіма, каже, що має претензії до її зовнішності.
Наприклад, сидимо ми всі у них, три пари друзів, Наталка все страви подає, ми всі хвалимо та рецепти з дівчатами просимо.
– Так, Наталка у мене що треба, – наминає її чоловік і додає: «Ще б талія тонша, то ціни б їй не було».
Спочатку, ми всі просто завмирали від таких «компліментів», скажу, що вони мінялися від його уподобань – то ноги мали б бути рівніші, то зуби біліші, то волосся довше.
Але Наталя те все переводила на жарт або просто плечима стенала. Бо дійсно, вона ж не перетвориться моментально на красуню з журналу.
Тай нам, подругам Наталі, Вадим в очі говорив, що макіяж потік, чи що зморшки з’явилися.
– Бачу, Віто, зморшки вже маєш, скоро будеш в Василя випрошувати гроші на красу.
– Бачу, Вадиме, ти теж скоро випрошуватимеш гроші на новий язик, – казала йому я.
Вадим вдоволено гиготів і просто далі продовжував поводитися як… ну, ви зрозуміли.
Ми вже й з Наталкою говорили, мовляв, навіщо в такі атмосфері жити, коли тебе постійно критикують.
– Та він правий, дівчата, – казала вона, – Ноги в мене й справді не дуже рівні, а після дитини я таки поправилася.
– Та байдуже, чи він каже правду чи ні! Так не можна говорити, – обурювалися ми.
Єдина жінка, якій Вадим нічого не казав, то була Олеся, навпаки, як тільки вона приходила до нас в компанію, то він просто вився навколо неї, мов в’юн.
І це при Наталці!
– Олесю сідай біля мене, яка ти сьогодні гарна, дівчата, беріть з неї приклад. Що ти будеш їсти? молодець, одразу видно, що ти за фігурою слідкуєш…
І отаке всяке і в тому ж дусі. Слава Богу, що Олеся приходила дуже рідко, бо часто була у відрядженнях і ми могли спокійно бути неідеальними.
І ось якось в Олесі почав протікати гідробокс і вона затопила сусідів знизу. Вадим же у нас був непоганим сантехніком, тому вона звернулася до нього. Мовляв, щоб і роботу зробив і втри дорога не здер.
Сказати, що Вадим полетів до Олесі – то не сказати нічого. Він весь аж світився. То це Наталя нам розказувала.
– Не їв і не пив, одразу зібрався і побіг з самого раночку. Я думаю, що вона ще й спала, коли він подзвонив у двері. Довго його не було, я вже й почала переживати. Звичайно, Олеся на мого Вадима й не подивиться, але ж всяке може бути. А ввечері приходить такий сумний, я б, навіть, сказала, дуже і дуже засмучений.
Подивився на мене і каже: «Я щасливий, що ти мені не брешеш».
Оскільки Наталка й не мала чого брехати, то й подумала, що просто Олеся не заплатила чи що. У неї й без Вадимових вибриків було повно роботи.
І ось у нас черговий виїзд в ліс всією компанією. Ми вже налаштувалися, що Вадим знову буде до нас прискіпуватися, як нічого…
Сидить і мовчить або з хлопцями щось говорить, на нас просто нуль уваги. Ми до Наталки – що сталося? Захворів?
– Дівчата. Сама в шоці! Відколи був у Олесі, то нічого мені не каже ні про руки загрубілі, ні про п’яти пошерхлі. Як чоловіка підмінили.
Звичайно, що ми всі викликали Олесю на розмову, а вона погодилася, що приїде до нас, як тільки буде мати час.
І ось сидимо ми всі у неї, а вона й давай розповідати.
– Приходить твій Вадим з самого ранку, я ще й не прокинулася, як він вже в двері тарабанить. Ну, я й відкрила. А він на мене як витріщиться. Ну, думаю, я ж просто без макіяжу, що тут такого? Я завжди на ніч знімаю все аби шкіра дихала. Та й одягла піжаму свою, зверху халат – ну, звичайно собі, як вдома. А він все на мене зирк і зирк. Я тоді не витримала: «Що таке, Вадиме?». А він і давай – що я не так виглядаю, що ніби й не я, як це я так можу. А я йому й кажу: «Ходи сюди, я тобі все поясню і покажу». Сідаю і наношу макіяж, але не просто наношу, а все коментую, скільки що коштує. А потім кажу – якщо готовий стільки грошей витрачати на жінку, то я й твою Наталку такого навчу, вона й так гарна, а буде ще краща.
Як ми всі нареготалися. Добре, що наша Олеся така вміла майкаперка.
Фото Ярослава Романюка.
