Я три роки лиш, як виїхала на заробітки в Італію. Доглядаю літню жінку і зараз уперше змогла приїхати додому. Увесь цей час допомагала доньці і зятю, але побула вдома тиждень і зрозуміла, що всі ці роки робила величезну помилку.
Перший рік я звісно, працювала на те, аби повернути гроші, які брала у сестри. Справа в тому, що в мене у чоловіка були негаразди зі здоров’ям довгий час, от на те, аби поставити його на ноги я у сестри гроші і брала. Проте не склалось. Чоловік мій у кращі світи пішов, а от мені потрібно було якось далі жити.
Коли з сестрою я все вирішила, то моя донька, Світлана, попросила допомогти їм із зятем. Вони з чоловіком планували появу дітей, і придбання власного дому. Поки вони не мали діток, то накопичували кошти на купівлю будинку. Їм хотілося мати саме власний будинок, а не квартиру.
Їм дуже хотілося власного саду та городу, аби вирощувати овочі та фрукти, посадити квіти на клумбі.
На той момент їм не вистачало досить великої суми щоби купити будинок. Але донька дізналася, що при надії. Вирішили готуватись до поповнення сімейства. Нажаль зять роботу втратив і донька моя просила додати певну суму для того, аби дім вони могли усе ж узяти.
Дім вони придбали нещодавно з моєю допомогою. Коли ж я приїхала на гостину додому, то гірко пошкодувала про те, що кожного місяця надсилала дітям допомогу. Зять, як виявилось, роботи не мав і не надто переживав із цього приводу. Сказав, що на життя їм вистачає, а біля дому повно чоловічої роботи, аби людей наймали, вийшло б дорожче. А так, він усе робить, а як закінчить потім розпочне пошук роботи.
Нині вже три роки, як він сидить без роботи. Гроші, що я надсилала ішли їм трьом на життя, про те, щоб ремонт робити і не йдеться. Хоча зять запевняє, що він таки щось робить.
Донька працює віддалено, при цьому ще й доглядає маленьку дитину. Зять навіть не допомагає їй, він, як і раніше тиняється подвір’ям і посилено робить вигляд неймовірної зайнятості, але я дивлячись на вм’ятину на дивані розумію. що встав він із нього тільки тому, що я приїхала.
Мало того, що він ніде не працює, то ще й висловлює невдоволення:
— Чому знову суп на обід? Ви що не могли м’яса приготувати, чи котлет?
Дочка терпить це все, вона каже, що не хоче залишати своє дитя без батька. Він же любить їхню дитину. Я не розумію, що це за любов до дитини, якщо батько навіть не може заробити грошей своїй дитині на іграшки, я вже не кажу про одяг який я купую.
Добре, що все це я побачила на власні очі. Так хотіла допомогти дітям, а вийшло, що лиш зле робила своїми передачами і грошима. Для себе вирішила, що по приїзді на роботу ні грошей, ні передач не відсилатиму.
Можливо тільки для онука, бо шкода дитини, але і це навряд. Хай тато з мамою думають у що одягти і чим годувати.
Чи я не права?
23,12,2022
Головна картинка ілюстративна.
