fbpx

Я тихесенько прибирала на кухні, щоб не тривожити коханого, як блимнув екран мого телефону, а там повідомлення з незнайомого номеру: “забрала в дітей тата”

Понад рік тому я познайомилася з чудовим чоловіком, людиною справді з великої літери, а вже зовсім скоро зрозуміла, що не хочу більше нікуди його відпускати. Він щиро, на самому старті наших стосунків все про себе розповів: і те, що тільки нещодавно розлучився, і те, що має у першому шлюбі двох діточок. Донечці десять років та синові три рочки.

Після офіційного розлучення Олег ще кілька місяців проживав з екс дружиною у одній квартирі, а ми зустрічалися, так би мовити, на моїй території. Причиною всіх цих подій було те, що Марина здавала свою квартиру в оренду, а коли квартиранти з’їхали, то з’ясувалося, що оселя потребує капітального ремонту.

Олег запевняв, що це буквально на місяць-півтора, а далі Марина з’їде, але, на жаль, цього не відбулося ні за місяць, ні за п’ять. За класикою жанру, все, що починалося як косметичний ремонт зі зміною сантехніки, переросло у глобальний ремонт із переплануванням, бо Марина несподівано зрозуміла, що у неї хлопчик і дівчинка, тому треба окремий простір кожному.

Звісно, що весь цей час нам з Олегом було дуже непросто, адже, по-перше, ми живемо у різних містах, а, по-друге, я живу з мамою. Щовихідних Олегу доводилося їздити до мене, а це, погодьтеся, не найкращий варіант для серйозних стосунків.

В одні із таких вихідних ми збиралися піти десь посидіти у кав’ярню, чи піти в кіно, але Олег був настільки стомлений, що просто на дивані заснув. Я тихесенько прибирала на кухні, щоб його не тривожити, як блимнув екран мого телефону, а там повідомлення з незнайомого номеру: “забрала в дітей тата”. Ну а далі слова, які писати звісно не варто.

Тепер я розумію, що зробила величезну помилку, коли відповіла на повідомлення, бо на мене лилося й лилося тих звинувачень у всьому. І що діти хочуть тата бачити на вихідних, і що я лише й чекаю, щоб вони з’їхали, бо маю око на “дитячу квартиру”, і що як забрала у дітей тата ну і ще купу всього подібного.

Далі вона почала дзвонити, але слухавку я вже не брала, просто вимкнула телефон і лягла спати.

На наступний день я все розповіла Олегові і він вирішив, що це вже остання крапля і нема чого потурати колишній дружині. Він найняв нову бригаду майстрів, щоб якнайскоріше закінчити роботи у квартирі Марини. Як вона не противилася всім цим змінам, але Олег був категоричний: “або зараз все за мої гроші, або далі ти сама”.

За три місяці таки поставлена була крапка у цьому питанні. марина з дітьми переїхала, а ми по краплиночці намагаємося облаштувати власний побут. Хоча, чесно зізнаюся, що з грошима зараз туго, бо всі заощадження Олег вклав у ремонт Марининої квартири.

Я нарешті видихнула з полегшенням, думала, що Марина почне думати про особисте життя і забуде за нас, ага, розмріялася.

Тепер ця жінка пише мені ледь не щодня. Так, вона трохи змінила “тональність” наших розмов, навіть видавалося, що хоче набитися мені у подруги, між іншим писала мені про Олега. Мовляв, знай, що і коли від нього чекати. Я завжди відповідала коротко і по суті, щоб максимально унеможливити наше подальше спілкування.

А далі взагалі почалися дуже цікаві події: хтось понаписував мені гидот на дверях в квартиру. Ну і хто б це міг бути? Я тут живу три місяці? Думаю, що відповідь очевидна. Потім налетіла зграйка абсолютно незнайомих мені людей і полишали коментарі під моїми фотографіями, де підсміювалися з моєї зовнішності. І їх було дуже й дуже багато, щодня. Звісно, я розумію звідки все це йде, але ж не пійманий – не злодій.

Марина просить продовжувати з нею спілкування, бо ж вона відправляє до нас дітей і каже, що я мушу бути з нею на зв’язку, але мені здається, що причина в іншому – вона просто хоче таким чином тиснути на мене і пхати свій ніс у наше з Олегом життя, а діти – лише виправдання.

Три місяці не так багато, я ще не обжилася тут, не знайшла роботу і ця ситуація дуже впливає на мене. Я боюсь навіть уявити, що буде, коли Марина дізнається, що ми плануємо одружитися, про дітей взагалі мовчу.

You cannot copy content of this page