Я усе це робила заради неї і така відповідь мені? Замість того аби подякувати та докласти зусиль аби сина мого з цього стану вивести, то вона мені каже:
– Для чого він мені такий?
Я завжди думала, що не буду втручатися в життя свого сина, як свого часу це робила моя свекруха. У нас до цих пір напружені стосунки, а Євген так і не став на мій бік, просто мовчить чи йде на вулицю, коли я починаю говорити про його матір.
Тому, коли у мене на світ з’явився син, то я була певна, що ніколи не буду чинити так, що буду приймати вибір сина, яким би він не був.
Але це легко робити лишень на словах.
А на ділі виявилося, що всі мої думки про мого сина: як зробити так, щоб він був щасливим?
Ще поки малий, то мав все, що лишень хотів, але далі син мій виріс і почав на дівчат задивлятися.
Ось тут я й зрозуміла, що чи він смаку не має, чи то такі хитрі дівчата, бо ні одна йому не підходила.
У мене в сусідки є чудова дівчина, Настя, я її змалку вважала за ідеальну кандидатку для мого сина. Але він чомусь на неї не дивиться. Але я до них чи не щонеділі бігаю.
– Настю, а з ким мій Андрійко був на танцях?, – питаю.
А та й розказує з ким в п’ятницю, а з ким в суботу, а мені аж волосся дибки. Бо одна мені не підходить, бо батьки у неї гулящі, інша сама з язиком, та не така на вроду, які онуки будуть, та вже гуляла з кимось, то нащо таке підбирати?
І отак ми з Настею станемо та поговоримо і обговоримо, а вона мені подробиць накидає, що я вже маю з чим прийти до сина.
– То ти вже іншу дівчину не міг повести, а лишень Леську?, – кажу йому.
– Мамо, що ви до мене мішається? Тату, скажи їй щось!
– Я вам скажу. Я вам скажу. Я ночей не спою аби придумати як ми всі маємо жити в добрі і спокої, а ти мені таку невістку хочеш привести додому?
Правда, він потім не йшов вже з такою додому, мені все Настя докладала. А я й раділа, що син мене слухає.
Але далі сталося непоправне – пішов син на службу і там собі знайшов жінку! Я думала, що він жартує, побігла до його найкращого друга.
– Тарасе, скажи мені правду чи він зі мною жартує, чи це правда?
– Та правда, мені теж таке написав.
Донька якогось чина, хвалився, а мені нащо її, коли я хочу аби він з Настею одружився, бо вона йому ідеально підходить! Вона ж до всього навчена: як готувати, як господарку порати, але найголовніше, вона мені як донька!
Я дуже хотіла мати ще дівчинку, аби пара, але не склалося, а тут в сусідах така дитинка, наче моя кровиночка.
І чому мене не послухати?
Привіз Марину Андрій до нас знайомитися, каже, що будуть жити там, в неї, а то ж інша область.
Чоловік мене просив мовчати, але як змовчати, коли чи то актриса така гарна, чи що відбувається?
– Андрію, ой, тут щось мене вкусило.
– То кропива.
– Фу, я не люблю кропиву.
– Ой, а я це яйце їсти не буду, воно не чисте.
– Чим так чути зранку, аж каву не можу випити?
– То батько вичищає зі стайні.
– Фі, хай робить це ввечері, я хочу дихати свіжим повітрям.
Чи казати, що вона мені нічим не помагала, тільки під руку говорила:
– А я в інтернеті бачила, що це так не готують.
Та я краща господиня на село, а вона мені каже, що я не так щось роблю?
Добре, що син забрав її з кухні, бо то вже був край.
– Мамо, то вона при надії, тому так реагує.
– Сину, а як це так? Ти не встиг женитися, а вже дитина? Щось тут не чисто.
І почала я отак сина переконувати, що дитина й не його.
– Знайшли тебе аби прикрити її, бо ти ж і не здогадаєшся, а вона дивися, як гарно грає ролі, наче тут в селі, то наче на іншій планеті. Сину, ти подивися на Настю, вона тобі в житті не скаже її через калюжу переносити. Та вона ще й тобі поможе переступити, а тут хоче аби ти її по селу на руках носив.
І так я говорила і просила, і приклади наводила, і рахувала… Син задумався, а, коли на світ дитя привела Марина, то вже й йому стало зрозуміло, що дитина не його. Мені навіть не довелося щось говорити.
Він звідти приїхав сам не свій і кинувся гуляти. Я думала, що так трохи хай собі забудеться, а далі й сватів зашлемо до Насті.
Настя от моя людина, ще мені помагала вигадувати небилиці, щоб було правдивіше. От, що значить, наша, бореться за своє кохання, значить, міцним буде шлюб.
Але йде час, а Андрій спинитися не може і компанії водить. Я вже не знала, що робити, куди ми не зверталися, але ненадовго помагає, а далі знову за старе.
Рік отак я за сином назирці ходила, з продавщицями сварилася аби його не писали на зошит, а він тільки гірше.
– Як будете за мною ходити, то я не буду додому вертатися…
Ой, за рік з мого красеня сина казна-що зробилося.
Я тоді до Насті кажу:
– Слухай, роби щось, ти дівчина розумна, тільки йому моргнеш, то він вже побіжить женитися.
А вона так на мене дивиться, а тоді й каже:
– Тітко Світлано, я вам того ніколи не казала, але мені ваш син ніколи не подобався.
– Що? Як? Чому?
– Та все просто, він не в моєму смаку. Але ви завжди до мене така приязна були, то я теж вам тим же відповідала.
– Але ти мені підказувала!
– Я мала щось казати, то ви були такі розгублені. Мені вас було шкода.
– Шкода? Я ж для тебе старалася!
– Та мені не треба вашого сина, зрозумійте нарешті.
Ось так, я хотіла як краще, а вона ось так мене підвела. Хіба так робиться? Хіба чесна дівчина так би зробила? Я так не думаю, вона чекала до останнього чи син сам стане на ноги, хоче аби все їй до рук йшло легко. Ні, мені така невістка не потрібна. Але що тепер робити?
Автор Ксеня Ропота
