Я уже десять років на роботі в Італії. З роботою дуже пощастило: і люди хороші і заробіток гарний. Планувала тут працювати довго. адже діти дорослі і самостійні, а на старість відкласти потрібно. Проте нещодавно син мій зателефонував з великим прохання. Я обіцяла подумати, але якщо чесно – розгубилась.
Мої діти уже давно дорослі влаштовані і самостійні люди. Сину – 40, донці – 37. У них обох родини, свої будинки, професія і діти. Я їм звісно, пробувала допомагати, але вони обоє це ледь не як образу сприйняли. Син навіть на дні народження не бере від мене ні копійки. Тож усі гроші що я заробляю відкладаю на старість забезпечену. Вирішила, що подорожувати буду, а може куплю дім у горах,завжди про такий мріяла.
Але мова нині не про те. Мені вчора син зателефонував з проханням. Справа в тому, що вони з невісткою обоє лікарі. У сина троє діток, найменшому лиш п’ять місяців виповнилось, а невістці терміново на роботу виходити потрібно.
Син у мене дуже просить аби я приїхала і допомагала їм з найменьшечким. Говорить, що няньку брати не хочуть категорично, адже це чужа людина в домі. А от мені вони дитину довірять. Син говорить. що навіть платити мені готовий, адже ситуація у них і справді безвихідна.
— Досить з тебе вже чужого неба над головою, мамо! – донька мені каже, – Ти й так не бачиш, як онуки ростуть, хіба ті гроші варті того, аби стільки пропустити, чи ти перемотаєш життя втрачене і знову проживеш.
Воно то ніби усе й гарно звучить і я ніби, як і погоджуюсь із ними. Але їхати не поспішаю. Справа в тому, що я не знаю. а чи впораюсь я. Це мале дитя, одне діло свої, а інше онуки. Та й син у мене з дитинства перфекціоніст. Там не дім – музей. Чи зможу я все за їхніми вимогами робити? Одне діло вони у мене в селі росли, ото як я сказала, то й добре. А це ніби як і онук і не в наймах, але й не сам собі господар, бо за дитину відповідатиму.
Оце розгубилась, спокою не маю. Син відповіді чекає. а я не знаю. що сказать. А якщо я там не приживусь. Вийде, як у тієї баби біля корита розбитого: і роботу втратила і там не допомогла.
Лідія О.
28,12,2022
