Я від несподіванки аж сіла: “Вже цієї середи?” – протягую, а в голові уже сотня думок крутиться. Треба швидко десь когось знайти і якось усе організувати, а часу обмаль. Новина, мов сніг на голову. Але на тому кінці вирішили, що й цього замало. Сестра одразу знайшлась що на мою репліку відповісти.
Моя рідна сестра завжди була мені за найкращу подругу. Неля хоч і старша від мене, але це не впливало на наші відносини. Ми ділилися секретами, разом проводили вільний час та будували плани на майбутнє. Навіть у місто вчитися поїхали разом: сестра після 11 класу, а я – після 9.
Незважаючи на те, що кожен мав своє коло спілкування, ми продовжували спілкуватися. Таня залишилася в місті, а я повернулася до села і тут вийшла заміж.
З сестрою ми зв’язку ніколи не втрачали і дружили на відстані. Неля із сім’єю часто в гості приїжджала на літо діток у мене лишала, бо ж у мами зі здоров’ям були негаразди. Я до неї також приїздила, але не часто, та й у мене особливо часу вільного не було, адже велике господарство тримали завше із чоловіком. Але про сестру я не забувала і постійно передавала сумки із домашніми гостинцями. Навіть, чоловік інколи сердився, казав, що працює на дві родини, але я його заспокоювала і пояснювала що о сестра моя і я інакше просто не зможу. Так ми жили.
Минули роки. діти наші виросли і розлетілись хто куди. І от, нещодавно мені зателефонувала сестричка із радісною і несподіваною новиною: сказала, що її донька збирається заміж. Весілля вже ось у середу.
Я була дуже здивована і водночас збентежена. Кажу:
— Ой, а чому раніше не попередили? Треба ж одяг купити, подарунок обрати.
І тут сестра видає таке, що я втрачаю дар мови:
— Того й не казала, бо знала, що у тебе як завжди купа своїх турбот. Незручно тобі все це та й ніколи. То не треба нікуди приїжджати. Ви просто гроші передайте на подарунок та й по всьому. Навіщо вам господарство кидати та витрачатися на дорогу? А так молоді собі від вас подарунок придбають і всі у виграші.
— Та ні, вже, – кажу, а в самої сльози, – приймеш нас як є у галошах і в фуфайці. Хай усі бачать з якого ти роду. Ще й маму з собою візьму на весілля онуки, розбавимо трішки ваш гламур. – і вимкнула зв’язок.
Тепер так прикро. Я ж дійсно не очікувала почути подібне з вуст найдорожчої і найближчої для мене людини. Я завжди так добре до Нелі ставилася. Ми годинами розмовляли про все на світі. та в мене в житті й подруги ніколи не було. Неля єдина по справжньому близька мені людина.
Тепер не знаю, що й робити. Звісно, якщо зберемось їхати, то все придбати встигнемо, тут не в тім питання.
Виходить, вона і справді нас бачити на весіллі доньки не бажає, чи я вже сама себе накрутила за ці дні?
А ви б поїхали на моєму місці?
17,04,2023
Головна картинка ілюстративна.