Вона, наче чорна діра засмоктувала мої гроші і мої старання. Може, й справді, тут щось пороблено?
З кожним кроком по квартирі, яку я так хотіла покинути, змінити, переробити, а вона перемолола і пересіяла всіх нас і далі буде німим свідком такої банальної історії: люди хотіли з неї вирватися, а вона вийшла у фінал.
Ось зарубки на одвірках, які навіть сто шарів фарби не змогли перекрити, там як відпав кахель і досі зяє діра, і люстра, яка бачила минуле століття.
На стінах наші фото в рамочках, ми усміхаємося чи намагаємося вийти кращими, ніж є. Я так само хотіла жити краще і поїхала на заробітки. Мій чоловік був вчителем історії, весь заглибленим в предмет, син вже був підлітком і мама моя, яка жила з нами всі ці роки. Хто захоче жити такою милою компанію і ще й в цій панельці, яка взимку впускала холод, а влітку спеку.
Я вирішила діяти і заробити на гарну і нову квартиру в новому будинку. Роботи не боялася, бо працювала на заводі і мені стояти зміну на ногах, то не проблема.
А далі почалося щось просто неймовірне – як тільки я почала заробляти гроші, то одразу мої рідні знаходили просто феєричні приводи аби їх витратити. То мама моя довіриться не зовсім чесним людям, які наче продають квартиру, але на ділі – то повітря. Далі чоловік захотів машину аби здійснити свою мрію і я вирішила, що хай буде, за ці роки ми усі відмовлялися від своїх мрій.
Я б була рада здійснити і якусь мамину мрію, але вона, як завжди, наче нічого не хотіла, бо ж «головне, щоб ми були здорові», а далі вона якось раптово почала танути на очах і мені пішло два роки на те аби хоч якось їй допомогти, на жаль, марно.
Син вже підріс і пішло купу грошей на його навчання, далі він просив гроші аби пригостити дівчину кавою, проте, працювати йти не хотів. Чомусь в житті йому не щастило і він знав через кого – через мене, бо я не даю йому гроші просто так. Він влаштовував концерти, які вже не міг витримувати Владик і давав синові гроші. Син виїхав за кордон і я не маю з ним зв’язку, він їхав в світ можливостей, щоб себе реалізувати. Не знаю чи йому це вдалося, але це буде перша людина з нашої родини, яка отримає щасливу можливість більше ніколи не бачити цю квартиру.
А чоловік мій любий замість того аби взяти ті залишки грошей, які ще були і нарешті почати ремонт в цій квартирі, він просто не витримав і почав дуже гарно жити.
– Я хочу нарешті відчути себе людиною, – казав вчитель історії з мізерною зарплатою.
На всі його забаганки грошей не вистачало і він почав гроші позичати, далі віддавати і так по колу. Мої гроші текли. А я намагалася втримати ті залишки, наче пісок руками.
А потім чоловік на своїй любій машині доїздився. Ця звістка застала мене на роботі, бо я рідко приїжджала додому, бо ж де напасешся грошей з такими забаганками рідних і викрутасами долі.
Треба все влаштувати і я переступила поріг нашої квартири. В ній нічого не змінилося ні на йоту, таке враження, що я тільки вчора звідси вийшла і вернулася назад.
Тільки я йшла з мріями і силою їх здійснити, а вернулася в місце, в якому вже нема нікого для кого я хотіла влаштувати краще життя, здійснити мрії, жити довго і щасливо.
Скажіть, от є такі в природі аномальні місця, які просто все поглинають, як от Бермудський трикутник. Чи може бути ця квартира таким же феноменом? Як ви гадаєте?
Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.
Фото Ярослава Романюка
Автор Ксеня Ропота