fbpx

Я впевнена, що це був такий хитрий план у моєї свекрухи по відношенню до своєї любої доні, бо інакше я не розумію, чому мій чоловік добровільно відмовився від спадку!

Моя свекруха недавно овдовіла і вирішила, що все майно має належати їй одній. З чого така думка – мій чоловік це до уваги не взяв і радо погодився відмовитися від своєї частки, як я його не переконувала:

– Ти що? Ти маєш право і на татову квартиру і на дачу!

– Але Ліза теж відмовиться, – казав мені брат.

– Ой, не думаю, знаючи твою Лізу.

– Слухай, мама все вірно каже, краще зараз зробити порядок з паперами, ніж, коли її не стане ми матимемо купу додаткових витрат на всі ці папери.

Те, що свекрусі лише шістдесят три і вона тепер зможе собі продати дачу чи квартиру і жити в своє задоволення, такого чоловік мій не подумав.

Він, бачте, сам має на все заробити, але не так це все просто на ділі. Ми вже який рік живемо в квартирі, де немає світильників, бо просто немає на них грошей, здається п’ятий і думаю, що не останній.

Ввесь час є якісь витрати і то такі, що могли б і не бути – якась дрібничка зламається, а ремонт обходиться в тисячі.

Звичайно, що я не раз думала про свекрушину квартиру як чи не єдиний спосіб поліпшити одразу наше життя, адже можна було б і в квартирі все зробити і на машину відкласти.

Але ж ні, захотілося їй все собі привласнити, бо так буде краще.

І ось недавно приходить чоловік без настрою.

– Що сталося, – питаю я його.

– Та… Ліза не відмовилася від своєї частки, – каже він мені.

– А я казала! А ти мені не вірив, думав, що вона така наївна, як ти.

Я зовсім не здивована, що Ліза не відмовилася від частки, бо у неї квартира в кредиті і вона бере один аби закрити інший. Чоловік перебивається з одного заробітку на інший і у них двоє дітей. я взагалі думала, що вона попросить матір переїхати жити на дачу, щоб жити на її квартирі, бо реально ситуація важка. А тут ще й така пропозиція від мами – все мені, а вам тато нічого не дає.

Розумієте, тут ще справа в тому, що батько Діми все життя працював, а от мати була домогосподаркою і вона поняття не має, як ті гроші заробляються. Чоловік її всім забезпечував, був собі начальничком, будував дачу, квартира у них трикімнатна вся в дубі від паркету до одвірків, машина була, але прийшлося продати, бо пенсії вже не вистачало аби прогодувати свекруху.

А тут вже чоловіка не стало і я не думаю, що вона його пенсію на себе перепише, хіба би не знаю, що було.

Звичайно, що їй треба грошей і то багато. От і вирішила на дітях нажитися, а те, що чоловік і для дітей щось мав залишити – то нічого, обійдуться, бо великі.

І як так можна жити і не думати ні про дітей, ні про онуків? все тільки про себе.

Я думаю, що Ліза добре вже матір вивчила, щоб не вестися на її слова і вчепилася у свій спадок обома руками.

А потім я вже почала думати, що нарешті в свекрухи прокинулася совість і вона вирішила все доньці своїй віддати, бо вона мене недолюблює.

Ось так собі придумала, що Діма все віддасть, бо він мамин хлопчик, а Ліза відмовиться, тому так вже й бути, все поділиться на неї і Лізу, а потім лише на Лізу.

Зараз у нас в хаті нема спокою, бо я не даю чоловікові забути, яку він вчинив дурницю.

– Це мамин гроші і квартира, і будинок. Що хоче, то те хай собі й робить.

Який правильний знайшовся. Добре, що у нас не критична ситуація, а то я б показала тій свекрусі, як це ділитися по-чесному.

Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.

Фото Ярослава Романюка

Автор Ксеня Ропота

You cannot copy content of this page