Напередодні весілля сина я не спала не лише через те, що купа роботи треба ще було доробити, але й через те, що поїхав він на парубочий вечір, а сусідка Надія тут же поцокала каблучками до клубу.
Ой, знаю я ту Надію, знаю, що зустрічався мій Ігорко з нею кілька місяців. Не з добра вона пішла туди, о не з добра.
А Ігор такий, що й минуле не проти згадати, якщо пішов в батька, то я перша його знати не захочу.
Знає він, що то таке, коли про батька йде поговір, а ти нічого зробити не можеш, тільки зуби зціплюєш аби не закричати. Як же це, чоловік учительки та у вікна до дівчат заглядає?
Познайомилася я з Семеном на навчанні, на виробничій практиці, він практикант і я практикантка.
Побачила його і зрозуміла, що в таких бездонних синіх очах я готова купатися все життя…
І він так само говорив, що закохався з першого погляду і чому ми маємо чекати якогось слушного дня – несімо заяву і все, ми чоловік і дружина.
Це було так романтично, що я й погодилася.
Додому я приїхала вже з чоловіком і працювати ми почали в нашій школі. Далі у нас з’явилися двоє діток, донечка Настя і син Ігор.
Життя йшло, як у всіх, так мені здавалося, батьки нам допомагали з будовою, діти ходили в садочок, ми працювали і ще й господарку тримали.
Я вважала себе дуже щасливою жінкою, але…
Якось мені подруга, червоніючи, зізналася, що до неї залицявся Семен.
– Ти щось поплутала, – сказала їй я, – Він просто з тобою жартував.
– Ні, Галю, не жартував, то було дуже направду і мені це було дуже дивно.
– Не вірю, що він на таке здатен, – сказала я твердо.
Чого б це він до Олі та чіплявся? Вона ні вроди не має, ні розмови приємної… Що в ній можна знайти?
Але далі виявилося, що він щось знаходив в місцевій фельдшерці, далі агрономці, далі пішла ціла лавина, він наче зірвався з ланцюга…
Коли ж його вже батько моєї учениці зловив біля вікна, то я не витримала і сказала, що з мене досить.
Краще ростити дітей самих, ніж з таким батьком.
Й донині про нас поговір по селу, бо Ігор у мене вродливий і дівчатами перебирав. Проте, коли зустрів свою Іринку, то вже сказав,що одружується.
Іринині батьки знаю, що не дуже раді такому зятеві з таким батьком у славі, тому, якщо сьогодні Ігор таки піде з Надією, то це буде крапка на його житті в селі. Ні Іринка, ні її батьки цього не простять, та й я теж не намірена цього отак попускати.
Аж чую, йде і хтось біля нього хіхікає. Аж ноги мені стерпли… Точно голос Надії.
Я на вулицю і вже віник у мене в руках.
– Ой, не знаєш ти, що втрачаєш, – каже Надія, – Я дівчина не горда, тому й прийшла до тебе, щоб ти добре подумав, на кого мене проміняв. Невже ти оце забув?
Далі чую якийсь шурхіт і голос Ігоря:
– Надіє, що було, то було. Не треба мені нікого тепер, я одружуюся і все.
– Батько твій теж на твоїй матері одружився, а потім що? Дивися, ще захочеш до мене через паркан скакати.
– Не захочу, – в голосі сина я почула таку твердість, таку сталь, що пішла до хати спокійно.
За хвилинку і він зайшов та пішов в свою кімнату.
Що ж, прийдеться пильнувати вже мені тепер сина, щоб ніякі Надії не давали йому надію.
Фото Ярослава Романюка.
