В моїй голові просто не вкладається: проміняти кар’єру в місті, достаток на життя в селі з чужими дітьми!
Отак нам донька віддячила за всі наші зусилля. Я відчуваю себе абсолютно безпомічною і безсилою, просто руки опускаються, як тоді, двадцять років тому, коли їй кохання “засвербіло”.
Ми вже тоді жили в обласному центрі з власною великою квартирою і машиною, доньку на літо відправляли в село до моєї матері, а самі могли відпочити з чоловіком.
Я дуже старалася аби гідно виховати доньку, бо родина мого чоловіка була шанована в місті династія лікарів, я не хотіла аби вона завдавала комусь прикрощів.
Анна росла такою тихою і слухняною, що я була певна в тому, що вона не завдасть нам клопоту… Якби ж я знала…
В селі вона бавилася з дітьми і там познайомилася з сусідським Миколою, дитина з дуже неблагополучної родини, але був дуже милим, навіть вродливим хлопчиком. Моя мама його жаліла з сестрою і віддавала наші речі, щось з Анни, якісь книжки купувала. І отак той Микола нам віддячив.
Анна закохалася тією юною любов’ю, яка світить крізь все життя. В мене теж є така ностальгія, але вона й має залишитися ностальгією. Назавжди.
Я не сприйняла серйозно це захоплення. А коли вона заявила, що виходить за нього заміж – просто засміялася.
– Доню, ти жартуєш.
– Ні, мамо, я люблю його, а він мене.
– І що далі?
– Ми будемо жити тут.
– Тут??? Ти ще мене понервуй!
Я виписала і мамі, далі перестріла того шалапута і розказала йому все, що думаю про нього і його женячкою. Не стала чекати, поки донька з ним поговорить, а викликала чоловіка і ми відвезли її в місто.
Тоді вона втекла в село і ми одразу знали, де її шукати. З Миколою поговорив батько і той, на наше здивування, сказав Анні, що відступає. На наступний день він десь зник з села.
Донька тяжко переживала це захоплення, але я знала, що час все зітре.
Донька все ще їздила в село. Але Миколи не було, його сестра сказала, що він десь в Європі на заробітках.
Анна закінчила медичний, а як інакше, і почала працювати та їздити в село.
Я так злилася!
– Що ти там шукаєш? Його давно нема! Подивився на його батьків і одразу знатимеш, чим він скінчить! Перестань мріяти, а живи реальним житям!
Скільки хлопців до неї сваталися, скільки чоловіків упадали… Все дарма.
Ні, вона не відмовляла, бо ми за тим чітко слідкували, а ті чоловіки самі відпадали. Я не знаю чому!
І ось на носі сорок, а вона поїхала до мами, бо та щось їй хотіла сказати. Де ж я знала, що то про Миколу!
І далі донька просто зникла! З роботи розрахувалася, деякі речі зібрала, взяла машину і щезла.
Ми до мами. але та не колеться! Каже, що Микола в одному селі живе, недавно приїжджав до сестри і до неї заглянув. У нього двоє дітей, а от дружини не стало, тому йому допомагає її матір. Приїхав, бо дуже скучив і так між іншим спитав чи Алла не одружена.
– Ти чим думала, мамо, – кажу я їй, – Ти їй сказала і все її життя коту під хвіст? Що вона там буде робити???
А та лиш мовчить і каже, що вона доросла. То й що, що доросла? Це ж не привід все кидати і отак собі життя ламати!
Фото Ярослава Романюка.