fbpx
Історії з життя
Я вирішила діяти радикально, і обшукала кімнату Елли. За цим заняттям мене застала моя донька Вероніка. – Мамо! Ти що??

Мій син Рома – старша дитина в сім’ї, є ще донька Вероніка. Вона вчиться в школі, в старших класах. Не так давно Рома почав пропадати і вдень і вночі у своєї Елли. Вона мені з самого початку не подобалася. Простувата. Але – діватися нікуди.

Я сама запропонувала, щоб Елла переїхала до нас. У нас багато місця. Приватний будинок. Нехай краще тут живуть. Все одно я планувала, щоб Рома, коли одружиться, жив тут. І ось вона – подяка. То сережки пропадуть прямо з комода, то ложок срібних не дорахувалися.

Так тривало 2 місяці. Я мовчала. Хотіла сама викрити Еллу. Але вона поводилась тихо, відсторонено. Ніби нічого не відбувається.

З появою в домі нареченої сина у мене стали пропадати речі

Я вирішила діяти радикально, і обшукала кімнату Елли. За цим заняттям мене застала моя донька Вероніка.

– Мамо! Ти що??

Я пояснила їй, і вона сказала, що розуміє. Навіть допомогла мені провести обшук. Але ми нічого не знайшли. Я тільки з досадою зазначила, що у цієї Елли ідеальний порядок. Ми все склали, як було, щоб ніхто не помітив.

На наступний день я пішла в перукарню, але прийшла рано, мого майстра не було на місці. Двері виявилися відкриті. Я тихо пройшла в будинок, і почула шум біля кімнати Вероніки. Вона, мабуть, теж рано повернулася з навчання. Випадково я почула, як вона говорила по телефону з подругою.

– Я тільки що підкинула їй в кімнату мамині цяцьки. Навіть ложки! Уявляю, який ввечері буде скандал. Вона через годину тільки прийде. Скажу їй, що хочу ще раз пошукати, поки Рома з Еллою на роботі. І вона знайде.

Що мені потрібно було зробити в цей момент? Я не знаю, як поводитись, якщо твоя дитина готує підлість ближньому. Я дочекалася, коли вона договорить, і зловила її на виході з кімнати.

– І куди ти зібралася дівати мої цяцьки? – запитала я.

Вероніка здригнувся.

– Ця Елла Ромі не пара! Вона недобра! Село! Я хочу, щоб вона пішла! Нехай він забирає її, і валить! Я не можу з нею жити!

Вероніка грюкнула дверима, і пішла, кинувши мої “цяцьки” на підлогу. Я зібрала. Дочекалася Роми. Благо, він прийшов першим. Я йому все розповіла. Він сказав мені, що поговорить, що буде з нею м’яким, і постарається пояснити. Коли не стало мого чоловіка, він став за батька Вероніки.

І ось, Вероніка входить в двері, Рома до неї підходить з посмішкою.

– Привіт, сестричко!

І вона не встигла навіть відповісти, як він схопив її за вухо, і як дитину відтягнув в свою кімнату. Замкнувся зсередини, і 20 хвилин репетував на сестру.

– Я що, не можу бути щасливим?? Чи ти хочеш, щоб я тобі довірив вибір дівчини для мене?? Або, може, мені теж почати підкидати щось тим, хто тебе додому проводжає? А коли ти приведеш в будинок нареченого, мені теж потрібно його підставити? Ти що твориш? Це вже за рамками закону! Це занадто!! У кого ти перетворилася?!

Вона вийшла звідти в сльозах, втекла, закрилася у своїй кімнаті.

– Навіщо ти так з нею? – запитала я.

– А по-іншому вже не вийде, мам. Це вже не дитина. І з нею тепер тільки ось так можна. Якщо їй вистачило розуму красти у матері, і підставляти невинну людину, це вже край.

З того дня Вероніка більше нічого подібного не робила. Попросила вибачення у Роми і у мене. Елла так нічого і не дізналася. Ось так: думаєш на стороннього, на того, хто найменше подобається, а винна, в результаті, твоя власна дитина.

Фото – ілюстративне.

Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!

Заголовок, головне фото, текстові зміни. – редакція Інтермаріум.

facebook