fbpx

Я вирішив розлучатись. Втомився цілими днями працювати уже який рік підряд. Дружина не допомагає. У неї залізобетонна відмовка – діти

Мені 31 рік, я батько і чоловік, і я не боюся відверто сказати, що я нещасний. Нещасний у шлюбі, в якому я перебуваю вже 6 років.

Справа в тому, що коли ми познайомилися з Оленою, вона мені дуже сподобалася. Вся така доглянута, усміхнена, активна. Я дивився в її зелені очі, які іскрилися від радості і сам починав літати у небесах. У Олени дві вищі освіти, інтелігентна сім’я, відмінне виховання та манери. Гріх не одружуватися з такою, чи не так? Ось і я вирішив одружитися через три місяці знайомства. Олена ще й виявилася чудовою господинею. Я ще й думав — ох, як мені пощастило.

Через рік шлюбу Олена подарувала мені сина та пішла з роботи в декрет. Вона мала чудову роботу з пристойною зарплатою. Я хоч і заробляв не менше за неї, але як тільки я став одним годувальником у сім’ї, одразу ж відчув увесь тягар. Проте я не надавав цьому значення. Все ж таки моя кохана дружина жінка подарувала мені сина. Я повинен був прогодувати їх. Синові було півтора роки, як Олена знову відчула, що при надії, знову подарувала мені сина. Я вже був батьком двох синів. Я був неймовірно щасливий, але тепер мені треба було працювати ще більше. А як прогодувати 4 людей?

День і ніч я пропадав на роботі, працював для сім’ї. Ні разу вбік не подивився на іншу дівчину, знав, що на мене чекає дружина та діти. А що Олена. Олена про все на світі забула і про себе також. Хлопчикам уже було по три та чотири роки, могла віддати їх у садок, але вона говорила, що вони не можуть там бути і на те, щоб вони одужали йде більше часу ніж вони там були.

За шість років шлюбу я настільки втомився бути єдиним годувальником. я вже не можу прокидатись і лягати спати з думкою про те, що нам потрібно і звідки мені його брати.

Я зажився. Іду з сім’ї після дня народження старшого сина. Він школяр наступного року уже буде, дружина могла б спокійно іти працювати, але ні, вона говорить що поки повинна побути ще рік удома, водити сина і забирати зі школи. Це стало останньою краплею у чаші мого терпіння. я не наймався. я теж людина. Де написано що чоловіки повинні увесь час. Що ж тоді роблять жінки, крім, як сидять удома і підпилюють нігті?

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page