Ми з Миколою були вже п’ять років одружені, коли його брат Віктор привів знайомитися до нас Олесю. Отак вам трошки опишу що собою Віктор являв – класичний гультіпака і серцеїд. Скільком він дівчатам голови крутив, а скільком серця розбив – не перелічити.
Приведе до нас чергову дівчину, потішиться нашою реакцією, а особливо Миколиною, який аж шию за ними звертав і потім розставався.
А дівчата були хороші, я вам скажу, добрі і не знали як Віктору догодити, пилинки здували та намагалися сподобатися.
А той оте все не цінував. Не одну мені потім доводилося розраджувати, бо питали у мене поради, як вернути коханого.
Серед них була і Оксана, дівчина була дуже закохана і не могла змиритися, що Віктор отак її кинув.
– У нас все було так добре, я ж думала, що він одружиться зі мною, – говорила вона.
– Всі вони таке кажуть, а нам треба мати голову на плечах, – говорила я їй, – Тебе чекає краща доля, от побачиш, а Віктор ще за тобою наплачеться, – втішала я її.
– Це точно, я цього так не залишу, – сказала Оксана тоді, але я не вірила, що вона зможе щось зробити.
Я більше її ніколи не бачила, але щось відчула, коли Віктор привів знайомитися Олесю. Дівчина не була писаною красунею, ну симпатична і все. Як така змогла його серце причарувати? І тут я зрозуміла, що наголос саме на «причарувати». Невже та Оксана сказала пророчі слова?
Так от, Олеся не лише не була звичною красунею, вона ще й незвично себе вела з Віктором – ніяких заглядань в очі, ніяких догоджань, ніяких догідливих хіхікань.
Сказала, як відрубала, а ти, Вікторе, думай, що хочеш.
Вона себе вела так, ніби робить йому величезну послугу і якби вона хотіла, то вже б його покинула.
Віктор швиденько вирішив одружитися аби вона була завжди з ним!
Ми всі тільки очима кліпали.
А потім Олеся всім нам показала характер: свекрам ніразу не змовчала, Віктору тим більше, нас з Миколою теж не жалувала.
Віктор у неї і корову доїв, і їсти варив, а вона ще ним була незадоволена і як тільки він йшов десь з хлопцями на рибалку, то вона сто причин знаходила аби він якнайшвидше вернувся.
Я вам кажу, такої жінки-генеральші треба ще пошукати.
А Віктор лиш біля неї сю-сю та мовчки робить!
Раз в рік ми ходимо до них на празник і я вам скажу, що гостини там не дуже, але я йду туди не для того. Це як піти і наглядно показати, як мене мій Микола не цінує і які можуть бути жінки.
Я тільки його ліктем штурхаю, як тільки Олеся починає при всіх Віктора шпетити:
– Ти чого розсівся та вже пригощаєшся? А свині та корова їсти не хочуть? Вони не знають, що у нас сьогодні гості.
– Я хоч раз можу з гостями посидіти?, – каже Віктор.
– А я сиділа, коли два дні крутилася аби було що на стіл поставити?, – каже вона і Віктор мовчки йде до господарки.
А я ліктем, мовляв, дивися, як чоловіка треба в руках тримати!
– А ти мене не цінуєш! А ти вдома палець об палець і я ще й не маю ніякої подяки! А ти хоч раз за життя корову доїв? А ти…
Та я просто не йду додому, а співаю, яка я гарна жінка на фоні Олесі, а мене не цінують. Чоловік тільки сопе, але потім тиждень як шовковий – все мені допомагає, навіть, квіти може принести просто так!
Так що, Олеся й сама не знає, як вона мені шлюб береже.
Фото Ярослава Романюка.
