Катя мені спочатку дуже сподобалася. Я знаю, що матері дуже синів люблять, тому вимоги до невісток просто захмарні.
Сама через це пройшла і мене забракували так, що я була змушена просто взяти дитину і поїхати геть, щоб ніколи не бачити ні свекрухи, ні чоловіка.
Отож, майже схожа ситуація тепер повторилася, але поведінка моя і Каті, то взагалі з різних полюсів.
Отож, Катя мені дуже сподобалася і я зраділа, що син матиме таку гарну дружину, яка його кохає, яка буде поруч з такою прекрасною усмішкою.
Звичайно, я розуміла, що справа йде до весілля і питання, де ж будуть жити молоді, наче було вирішене вже саме собою – зі мною. У мене своя двокімнатна квартира, я ще працюю і тому з дітьми буду тільки тоді, коли приходитиму з роботи. А на вихідні вони й так завжди кудись ходили, то до Катиних батьків, то до друзів, то на прогулянки.
Головне, не лізти в життя один одного і тоді все буде добре. Так я собі думала.
Почали ми жити і наче все, що я собі передбачила й здійснюється – ми рідко бачимося, холодильник як не я, то Олег заповнює, якщо Катя щось не приготує, то я на два дні зварю… Прибираємо теж кожна в своїй кімнаті, я до них не йду, тільки кухню мию сама, бо все мені тут звичне.
На вихідних дітей як нема, то я кудись йду, то спимо цілий день, щоб хоч якось сили відновити.
А потім діти мені сказали, що скоро я стану бабусею. Це була чудова новина! Я завжди хотіла мати дівчинку, але моє особисте життя так склалося, що не було ні чоловіка, ні доньки. А от тепер буде!
Далі Катя почала говорити, що їй важко ходити, далі почала вимагати до себе підвищеної уваги, кавуна серед зими і так далі.
Я думала, що це просто такий період, який треба перебути, а там все буде добре. А далі вже й слова ло мене змінилися з уст Каті, а не лише поведінка. Не стало ні вдячності, ні розуміння, а тільки «дай» і «принеси».
Після появи донечки нічого не змінилося, навпаки, я зрозуміла, що Каті байдуже до дитини! Ганнуся могла вимагати маминої уваги, а та просто спала.
– Дитина має навчитися, що на руки беруть у виключних випадках і не треба маніпулювати батьками з таких юних років!, – читала вона якісь новомодні поради, від яких у мене волосся на голові ворушилося.
Катя не виходила з дому і доводилося просто з криком випихати її погуляти з дитиною на вулиці. Я зрозуміла, що перетворилася в вічно незадоволене, втомлене і виснажене щось.
Я вставала до дитини серед ночі, годувала маленьку по чотири рази на ніч, зранку ще мала йти на роботу, верталася з торбами, бо ж усім треба їсти. а приходила в квартиру, де Катю як залишила зранку, так і знайшла ввечері.
Дитина не переодягнена, їсти нема чого, в хаті дихати нічим.
Я зрозуміла, що це не закінчиться. Ніколи.
Я не розуміла, як це радість від онучки перетворилася на ось це все?
– З мене досить, – сказала я їй, – Або ти мені допомагаєш, аби йди до матері. Я більше так жити не буду.
Вона з такою приттю зірвалася на ноги, що було просто дивовижно, бо я думала, що вона з ліжком зрослася.
– Ах так?!, – почала вона, – Тоді я вас знати не хочу і до дитини можете не приходити.
– Йди, йди, поки лишнього не наговорила!
Я сіла на кухні і вперше просто зварила собі кави та почала пити наче навколо мене тихо, а не верески Каті та онучки.
Син мене зрозумів, але Катя, за його словами, не планує вертатися. Я думаю, що мати так само обслуговуватиме доньку і онучку і Катерина так нічого й не зрозуміє. Але мені вже байдуже на це все. Я просто хочу побути в спокої і почути свої думки в голові, а не ось це все.
На косі погляди родини я раджу всім хоч на тиждень прийняти в себе Катерину, а тоді поговоримо. Я з ними два роки і це вже забагато.
Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.
Фото Ярослава Романюка
Автор Ксеня Ропота
