Я з дружиною брата наодинці зосталась а вона дивиться на свого чоловіка, махає мамі моїй, а сама давай мене сповідати тихо і з посмішкою на обличчі. Зі сторони виглядало, що ми мали приємну бесіду, але то було далеко не так. Такого я від неї наслухалась, що тепер і не знаю, як то я маю жити далі.
Я могла залишитись у столиці після розлучення, але не захотіла. Тоді мені жити в одному місті із колишнім не хотілось. Неприєємно було навіть думати про те, що ми дихатимемо одним повітрям.
Розлучення було важким у мене. Артем усе зробив, аби вимотати мене до краю. Ото лиш діти і допомагали не здатись і триматись. Заради них я й була сильною. Вірніше, вдавала із себе таку.
Повернулась я до мами рідної в село. Працювала я завжди віддалено, робота важка, звісно, не лопатою землю кидати, але від комп’ютера не відійдеш.
Мама мене прийняла радо. Обігріла, притулила, оточила любов’ю і теплом, яке лиш мама і може подарувати. Я й хотіла дім окремий придбати, але мама махнула рукою:
— Диви що вигадала? А малі тобі дадуть працювати? А чи ти їм їсти звариш і вгледиш за обома. Житимемо разом.
Подумала я поміркувала і зрозуміла, що мама моя права. Зрештою, брат мій жив дуже далеко, навідувався рідко. а мама не молоділа. Та й мені поміч потрібна була.
За останні три роки ми із мамою так її дім змінили, що й не впізнати. Я ж почала гарно заробляти, коли діти за руками, то все у будинок та двір вкладала.
І паркан у нас новий за сорок тисяч і дум утеплений і дах новий. Навіть, вбиральню добудували і камін нам зробили. Не дім. а казка просто.
А нещодавно на гостину брат мій приїхавіз дружиною. Шість років маму він не навідував. а тут нарешті таки зібрався після жнив. Ходили вони дивились, роздивлялись що змінилось і дуже нас хвалили.
І тут, коли брат із мамою пішли роздивлятись, як я виноград посадила, до мене невістка підійшла. Спочатку, ніби як хвалила мене казала, що порядки навела а потім як почала:
— А ти, Нелю, чого тут крутишся, чи думаєш, що все тобі одній дістанеться. Тут хати дорогі, хороша моя, то ти не надійся, що я тобі хоч щось подарую тут.
Говорила вона все це із посмішкою і зі сторони могло здатись, що ми мило бесідуємо із нею, але ж ні.
Три дні вони у нас погостювали і знову додому до себе поїхали. Невістка мені на останок ще кинула, аби я нашу розмову не забувала.
Тепер я дуже розгубилась і не знаю як бути. Мама ж моя жінка хоч і у віці, але не старенька. Говорити про спадок якось дико і зарано.
А з іншої сторони: невістка так не вважає і вже почала капати брату моєму.
Я навіть не знаю. чи варто мамі все те розповідати, адже мені неприємно край.
Звісно, я можу заробити собі на новий дім, але починати все з нуля не хочеться, та й чому я це робити повинна?
Навіть не знаю. що тепер думати і як бути далі?
Говорити мамі, чи не варто?
16,11,2023
Головна картинка ілюстративна.
